Комбат 128 Закарпатської бригади: кожен боєць – Герой
Комбат 128 Закарпатської бригади Роман вважає, що кожен боєць – Герой. Він поділився вражаючою історією про незламного побратима Олександра, який з пораненням виконав непросте завдання, врятував побратимів і сам евакуювався, а також розповів про звільнення Лобкового, П’ятихаток та про підготовку до контрнаступу.
Джерело
Відео інтерв’ю з Романом оприлюднив СтратКом ЗСУ / AFU StratCom
Цитата
«Наш наступний герой циклу сюжетів “Командири Перемоги” – комбат 128-ої окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади. Роман розповідає про підготовку до контрнаступу, про звільнення Лобкового і П’ятихаток, а ще – про героїзм своїх воїнів.
“Я пишаюся кожним військовослужбовцем батальйону, який виконував задачі і виконує зараз. Для мене вони, в першу чергу, герої, які знаходяться тут. Я їм завжди кажу, що їх мотивація окрім того, що вони зараз захищають нашу Батьківщину і вбивають ворога, вони, в першу чергу, захищають свої сім’ї та домівки. Хочу щоб вони знали, що я ними пишають і для мене честь бути їхнім командиром” – наголошує наш герой», – зазначено у передмові до публікації.
Про підготовку до контрнаступу
Роман каже:
Усе почалося з підготовчих заходів саме щодо наступальних дій. Оскільки місцевість тут нелегка і в противника добре укріплена і побудована оборона на цьому напрямку, тому заходи з планування у нас були на першому плані і вони були добре сплановані, добре продумані. Ми загалом плануванню приділяємо велику увагу, вивчаємо шляхи висування, щоб захистити людей і техніку. Командир має свою задачу і він розуміє, що під час її виконання на певному напрямку, той же командир танка, кулеметник чи гранатометник на іншому напрямку має таку ж задачу, він усвідомлює загальний задум. Це – спрощує роботу. Тобто, кожен виконує свій клаптик роботи.
Про звільнення Лобкового
Лобкове – це населений пункт, у якому знаходилася бойова оборона противника і нам вдалося знайти досить вигідний підступ, де нас не очікували. Кожен із нас знав свій маневр. І для противника це було несподіванкою, що наша колона рухалася флангом до населеного пункту стрімко пробила прохід і зайшла в населений пункт, відрубавши два шляхи відходу противника. Тож противник відходив про крайньому маршруту, який у нього залишився, про який ми теж знали. Цей маршрут контролював розвідувальний взвод батальйону, який завчасно був виставлений на вигідній позиції і просто чекав свого часу.
Після того, як Лобкове вже було під нашим контролем, звільнилася одна з доріг між Лобковим і Камінським і по цій дорозі четверта рота вже висувалася на панівну висоту. Вона – досить ключава. Із неї у різні напрямки в наш бік противник мав огляд від 4, а деколи й до 7-8 кілометрів. І мушу похвалити бойовий дух четвертої роти піхотинців, яка вже не раз проявляла себе і на Херсонщині, і і в районі Бахмута, і Солевару, і тут. Вона потрапила під артилерійський вогонь, противник нас супроводжував , бачив, що ми рухаємося. Але вони підійшли, застрибнули в окопи, зачистили їх. Тут противник чинив уже більший опір, але четверта рота виконала свою задачу. І це вже коли ми захопили цю панівну висоту, це вже було плацдармом, який у подальшому сприяв розвитку наступальних дій на П’ятихатки.
Про героїзм воїнів
Окоп, з якого противник мав найбільший прогляд – це окоп, який був найбільш укріплений на тій панівній висоті. Відділення Олександра рухалось на БМП при підході до позиції. У них вже був спротив від противника – кулемети, стрілецька зброя, працювала артилерія. Під час її роботи один снаряд впав близько і з 9 піхотинців, у тому числі, де був Олександр, 5 отримали поранення. Він – також, хоча ще навіть не розумів, наскільки воно важке. Але на тому адреналіні і на тій відповідальності , він підняв уцілілих, продовжив виконувати задачу, зайшов у окопи, зачистив їх, отримав друге поранення – у руку навиліт залетіла куля.
Потім він ще отримав поранення ноги. Але при цьому всьому він зайняв цю висоту, потім провів евакуацію тих чотирьох побратимів, які теж мали поранення, а в кінці, коли зрозумів, що у нього теж поранення і досить серйозне, примотав до ноги автомат джутами і самостійно евакуювався! Це – дуже красномовний факт нашої незламності.
Олександр знає, що він – сержант, у нього є є люди і потрібно виконати задачу, від якої залежить виконання наступних завдань. І він це зробив! Це – прояв колосальної сили волі, героїзму. Я спілкувався з ним недавно, а він сказав, що по-іншому просто й не могло бути.
Про звільнення П’ятихаток
Ми спускалися плавно по лісу, щоб максимально наблизитися до населеного пункту. Знайшли вороже протитанкове мінне поле, зробили прохід, позначили його. Ми захопили їхні перші траншеї, заблокували підступи з околиці, з якої ми йшли. Це забезпечило підтягування підрозділів для подальшої зачистки П’ятихаток. Завданням підрозділів мого батальйону було пробити сам вхід у населений пункт, тобто їхній передній край.
На момент , коли ми пробили коридор, зайшли, у противника вже була паніка, ми захопили радіостанцію, моніторили, що в них відбувається в ефірі. Противник уже відходив, а ті, що залишилися, ховалися по підвалах. Вони спробували відходити вночі, але за допомогою безпілотників ми їх зловили і нанесли по них враження.
По допиту полонених, які взяли наші підрозділи, то особового складу противників у П’ятихатках налічувалося від 150 до 180 військовослужбовців. Тобто, наше угрупування із двох танків і 30 людей особового складу створило всі умови для того, щоб противник почав відходити.
Про свій підрозділ
Я пишаюся кожним військовослужбовцем батальйону, який виконував задачі і виконує зараз. Для мене вони, у першу чергу, Герої, які вже заходяться тут. Я завжди їм кажу, що крім того, що вони зараз захищають нашу Батьківщину і вбивають ворога, вони ще й захищають свої сім’ї, свої домівки. Хочу, щоб вони знали, що я ними пишаюся і для мене є великою честю бути їхнім командиром!
Варто додати
Насправді, наша доблесна 128 Закарпатська бригада дійсно є Героями. Усі військові ЗСУ – також Герої. Україна вдячна кожному бійцю за те, що він робить для нашої Перемоги! Хай береже Бог наших Воїнів Світла!
Нагадаємо, що Герой Степан Потяк посмертно нагороджений орденом, а також, що Командир 128 Закарпатської бригади святкує день народження
Вас також може зацікавити: Герой із Закарпаття Василь Штефко отримав відзнаку
Комбат 128 Закарпатської бригади: кожен боєць – Герой