Бойові медики. 128 Закарпатська бригада вітає лікарів
Бойові медики. 128 Закарпатська бригада вітає лікарів зі святом. У день медичного працівника наші Герої розповідають про своїх рятівників. Ці люди, незважаючи на небезпеку та обстріли ворогів щомиті стоять на варті здоров’я побратимів! Вони – Люди, якими пишається Україна!
Джерело
Про бойових медиків у соцмережі розповіла 128 Закарпатська бригада.
Головне
Як наголошують наші улюбленці, Герої 128 Закарпатської бригади, медики евакуаційних екіпажів, мабуть, найбільш неслухняні пацієнти стабпункту. На власне здоров’я вони зважають набагато менше, ніж на стан бійців, яких вони привозять сюди.
– Вони одразу відмовляються, мовляв, зі мною все добре, але контузія так просто не минає, через кілька днів починаються серйозні проблеми, тож, звісно краще їх одразу відкапати, знеболити, показати невропатологу, – зауважує капітан медичної служби 128-ї ОГШБр Олег Бігарі.
У День медичного працівника 128 Закарпатська бригада розповідає історію про роботу стабілізаційного медичного пункту від капітана медичної служби.
128 Закарпатська бригада і її медики
Тоненька, білява дівчина, яка щойно привезла на стабпункт 128-ої ОГШБр важких поранених, рішуче протестує проти того, щоб оглянули її саму. “Евак” потрапив під обстріл, медикиня отримала контузію, помітно, що почувається вона погано. Але знімати бронежилет категорично відмовляється, попри вмовляння лікарів.
“Нічого не треба, зі мною все нормально, я не можу залишитися тут! Хто ж хлопців буде возити? Хто їх забере?” – знову і знову повторює вона.
“От вже бойова! – сміються військові га ґанку. Медик, який наполягає на її огляді, залишається серйозним.
“А якщо тобі стане набагато гірше? Якщо ти не зможеш стати до строю ні завтра, ні післязавтра, тоді хто буде возити хлопців?” – запитує він, все ж знімає з медикині бронежилет і проводжає у приміщення стабпункту.
Неслухняні пацієнти
Медики евакуйованих екіпажів, мабуть, найбільш нестухняні пацієнти стабпункту. На власне здоров’я вони зважають набагато менше, ніж на стан бійців, яких привозять сюди.
“Вони одразу відмовляються, мовляв, зі мною все добре, але контузія так просто не минає, через кілька днів починаються серйозні проблеми, тож, звісно краще їх оглянути одразу, відкапати, знеболити, показати невропатологу”, – зауважує капітан медичної служби 128-їй ОГШБр Олег Бігарі.
Основна задача стабпункту, яким керує Олег, власне стабілізація поранених. Тобто наданння певної медичної допомоги, яка дозволить транспортувати бійця далі, у шпиталь.
Лікар на всі руки
У цивільному житті Олег працював хірургом у лікарні міста Мукачево. Тут теж проводить операції – ті, які дозволяють умови фронтового стабпункту. Утім, зараз його професійні обов’язки виходять далеко за межі хірургії.
“Іноді не розумію, хто я, бо доводиться бути і хірургом, і травматологом, і невропатологом, і кардіологом, – посміхається Олег. – Крім того, якщо багато поранених одночасно, я займаюся сортуванням пацієнтів. Дивлюся на їх стан і розподіляю – кого й куди. Якщо є важкий, я одразу біжу туди. У будь-якому випадку знаю, що якщо я відправив пораненого в реанімацію чи якусь з операційних, то ним вже займаються, усі мої колеги чудово знають свою роботу”.
Головне, аби всі були живі
На свій колектив Олег покладається безумовно, адже кожен тут – професіонал своєї справи. Майже всі також прийшли у військо з цивільної медицини. Тут є стоматолог, дитячий лікар, пульмонолог, патанатом… Усі роблять набагато більше, ніж того вимагають посадові обов’язки. Помітно, як чуйно та з великою повагою тут ставляться до бійців.
“Якщо б хтось спробував по-іншому, його б просто не було у моєму колективі, – говорить начальник стабпункту. – Ці люди нас захищають, ми на них маємо молитися. Бо нам не так страшно і боляче, як їм на передовій, повірте!”.
Медики, яким щодня доводиться рятувати поранених, як ніхто знають справжню ціну звільнення кожного метра української землі.
“Багато хто говорить, мовляв, наступ не такий швидкий, як хотілося б… От чесно, хай би краще хлопці проходили 20 сантиметрів за день, але без втрат. Сьогодні я, наприклад, знаю на 100%, що всі будуть живі. Але ж не завжди так. Ми не боги, не всесильні. Це війна… І ціна дуже велика. Непомірно велика!”, – каже Олег Бігарі.
Вітання медиків 128 Закарпатської бригади та всіх лікарів ЗСУ
Сайт Нова Свобода щиро вітає всіх бойових медиків, наших янголів, які рятують святе-святих, наших Героїв у найскрутніші і найважчі хвилини життя, з професійним сваятом. Нехай береже вас Бог! Нехай ваша непроста справа приносить радість врятованих життів! Успіхів, статків, радості і… всім нам… ПЕРЕМОГИ!
Нагадаємо, що Олександр Прокопчук зі 128 ОГШБр загинув під час евакуації поранених, а також, що Комбат 128 Закарпатської бригади: кожен боєць – Герой.
Вас може зацікавити: Командира 128 ОГШБр Віталія Невінського обожнювали підлеглі
Бойові медики. 128 Закарпатська бригада вітає лікарів