Мар’яна Обручар: «Чим би людина не займалася, вона мусить вірити у себе!»
Мар’яна Обручар: «Чим би людина не займалася, вона мусить вірити у себе!» Війна внесла корективи в життя кожного з нас. Змінилося довкола все, та і ми самі. Стали більш обміркованими, заощадливими, часто навіть – емоційними. Але в той же час ми згуртувалися, навчилися цінувати одне одного та людей, які створюють затишок і комфорт довкола нас.
А як виживає на Закарпатті бізнес?
Хоч тут, дякувати Богу, немає прильотів, комендантської години та руйнувань, але все одно проблем у кожного вистачає – це і високі тарифи на комунальні послуги, і постійні звіти, рахунки, і підтримка логістики з регіонами, де зараз ворог нищить заводи, підприємства, склади з товаром, на який чекають люди.
Крім того, релокованому з інших областей України бізнесу хоча б допомагають освоїтися чиновники. Вони покривають фірмам, що переїхали до нас, певні видатки, підтримують юридично, пропонують участь у грантових проєктах… Тим часом закарпатські підприємці можуть розраховувати тільки на власні сили. І нікого не цікавить, що ці люди є роботодавцями, часто – волонтерами, які регулярно донатять на армію, платять податки і піднімають економіку держави. Вони не чекають ні від кого подачок, не нарікають ні на кого, а просто виконують свою роботу.
Сайт Нова Свобода зустрівся з підприємницею Мар’яною Обручар. Хустянка, незважаючи на те, що у державі непроста економічна ситуація не просто продовжує працювати, але й ставить перед собою все нові й нові цілі, впевнено розвиває власну справу і каже, що ні за яких обставин не зупиниться перед жодними труднощами.
«Мініфікс» – магазин меблевої фурнітури
«Мініфікс» – магазин меблевої фурнітури, що знаходиться в Хусті на вулиці Августина Волошина, 7а. Хоч відкрився він недавно, у квітні цього року, тобто вже під час війни, але швидко завоював прихильність багатьох мешканців не лише свого міста, але й інших населених пунктів Закарпаття.
Про нього дехто дізнався із соцмереж, дехто – від друзів, чи знайомих, які рекомендували купувати, скажімо, меблі на замовлення чи фурнітуру саме там… Хтось же, зайшовши заради цікавості просто подивитися, що за нова торгова точка з’явилася на одній із центральних вулиць міста над Тисою, уже не зміг вийти звідти з порожніми руками, адже розмаїття товарів там справді широке. Так більшість і стали постійними клієнтами. Є й такі, хто просто, проходячи повз у інших справах, щоднини заходить до господині привітатися, бо раніше там щось купував, а на нові придбання ще не накопив грошей, але все одно хочеться поспілкуватися з привітною ґаздинею або сказати їй добре слово.
Фінансовий фронт – це також фронт
Отже, що це за магазин? Як його господиня втілювала в життя задум щодо відкриття? Із якими труднощами зіштовхується в роботі? Як вдається мотивувати інших у ці непрості часи? Які вона може дати поради на майбутнє тим, хто б хотів, але боїться зробити перші кроки у просуванні власного бренду? Сподіваємося, наша розповідь надихне до дій тих, хто довго не наважувався розпочати власну справу, допоможе іншим краянам повірити в себе, самоствердитись і здійснити успішний старт власного проєкту у новій реальності, у якій ми живемо зараз.
«Ми відкрилися 28 квітня 2023 року, – розповідає Мар’яна Обручар. – «Мініфікс» – мій маленький міні-світ, мрія, яку виношувала практично недовго, але якою сильно загорілася і яку реалізувала разом зі своїм чоловіком В’ячеславом. Утім у кожного з нас свій напрямок роботи, за який він відповідає. Чоловік займається конкретно меблями, я – фурнітурою та власне магазином. Те, що в державі війна мене перед стартом не лякало, не спиняло, не демотивувало. Скоріше – навпаки! Я, як жінка, мати, розумію, що фінансовий фронт, це – також фронт, це – робота з забезпечення стабільних економічних показників у державі. Виїхати за кордон мені, між іншим, ні на мить не приходило в голову, я хотіла робити щось корисне тут, вдома, на своїй рідній землі. Нехай у тилу, але я точно знаю, що можу бути потрібною людям і своїй державі. Із моєї родини взагалі ніхто нікуди не виїхав, ми всі вдома і всі разом».
Крім продажу уже наявного в магазині товару, пані Мар’яна приймає замовлення для чоловіка на виготовлення меблів, займається сумісно багатьма іншими справами. Утім при цьому – ніколи не показує ні заклопотаність, ні не буває в поганому настрої, постійно привітна, усміхнена, вміє знаходити компроміс із навіть найбільш вибагливими відвідувачами, підказати, порадити, навіть підбадьорити.
Допомагає віра
Продовжуючи розмову, цікавимось у господині «Мініфіксу», чи не страшить її завтрашній день, адже ніхто не знає, що може трапитися за мить, місяць, пів року, рік… тим більше – в умовах війни…
«Я вірю в те, що все буде добре, вірю у ЗСУ, у нашу Перемогу. Твердо впевнена, що впораємося з усіма труднощами на шляху. Невідомості завтрашнього дня не боюся зовсім. Ми з чоловіком налаштовані лише на краще! Треба просто працювати і не накручувати себе!», – наголошує вона.
Цікаво, що труднощів у роботі Мар’яна Обручар взагалі не помічає, не акцентує на них, вона настільки натхненна тим, чим займається, що навіть випробування їй здаються звичною справою і питанням, на яке просто потрібно оперативно знайти відповідь.
Із 16 років у торгівлі
«Я з 16 років у торгівлі. Настільки до всього звикла, що для мене усе, що роблю – легко, цікаво, приємно. Завжди мала в собі підприємницьку жилку, мені подобалося торгувати. У людях вмію знаходити щось хороше, ладнаю навіть із найбільш прискіпливими. На мою думку, безвихідних ситуацій немає, головне – порозумітися зі співрозмовником і знайти з ним точки дотику. Загалом мені неважко з перших слів розмови зрозуміти, що саме хоче клієнт, тому відповідно і пропоную йому обирати продукцію з того асортименту, до якої власне він тяжіє», – каже підприємиця.
Мар’яна Обручар зізнається, що родичі не відмовляли її від створення магазину, як це часто буває, не лякали, що може «прогоріти» і втратити вкладені кошти.
«Передусім зауважу, що про наше відкриття ніхто не знав. Тільки ми з чоловіком. Коли ж відкрилися – це для всіх стало сюрпризом, а для когось – шоком. Тож від чогось нас відмовляти уже було пізно, – посміхається вона. – Хоча зазвичай батьки з обох боків нас у всьому підтримують, ніколи ні в чому не гальмують, не лякають, що можемо втратити гроші. Тим більше, що робили ми все тільки власними силами, без сторонньої допомоги».
А який же асортимент товарів у магазині?
Що можна купити у «Мініфіксі»? Це – різні шурупи, в основному для монтажу меблів, панелей, ручок, направляючих, для шухляд, також ручки, петлі, вішаки, техніку під замовлення, витяжки, раковини, газові плити, кухонну фурнітуру.
«Маємо широкий асортимент обробних дерев’яних дощок: як для нарізання продуктів, так і для подачі готових страв. Вони усі власного виробництва і тільки натуральні. Цим займається чоловік. В’ячеслав сам їх обробляє, при цьому використовуючи виключно екологічно чисті матеріали – льонову олію та бджолиний віск. Ці дошки не є алергічними, вони підходять усім. Тобто – усі еко. Крім того, виготовляємо під замовлення меблі. Наприклад, кухні, шафи-купе, прихожі, м’які частини, дивани, столи, стільці, крісла. Меблі можуть бути в стилі «Loft», або ж будь-які інші варіанти. Також робимо полички: або з дерева, або з металу + ДСП. Ціни дуже демократичні, що є для покупців приємним бонусом», – стверджує Мар’яна Обручар.
У планах – не стояти на місці
На майбутнє власниця «Мініфіксу» мріє про розширення, бачить у планах мережу магазинів у різних куточках Закарпаття, хоча вже й наразі має постійних клієнтів із різних міст і сіл області.
«Для поставки товару в магазин я шукаю виробників тільки якісної продукції, плюс враховую вартість, аби клієнта потім ціна не била по кишені, тобто не була завищеною. А от що стосується доставки товару з магазину до безпосередньо уже замовника, то якщо він не з Хуста, проблем також немає. Можемо доправити Укрпоштою, Новою поштою, попутнім транспортом, якщо везти не дуже далеко, скажімо, в межах району. Наприклад, маю постійних клієнтів із Міжгір’я, яким товар доправляю автобусом, а вони розраховуються з картки на картку – безготівковим платежем. Зараз – епоха цифрових технологій, є різні соціальні мережі, месенжери, Вайбер, тож проблем не виникає у комунікації жодних», – наголошує пані Мар’яна.
Мотивують діти
Найбільше надихають на нові звершення хустянку її діти, заради яких вона й наважилася ризикнути та відкрити магазин, адже в них постійно є певні потреби і кожній матері хочеться, щоб її малеча мала краще дитинство, ніж свого часу вона мала сама.
«Діти – завжди мотивуючий фактор для роботи над собою, для вдосконалення, для активних дій. Їм усе на світі потрібно демонструвати власним прикладом! Тому дуже хочу, аби мій для них став показовим. Також мене надихає В’ячеслав, як і я його. Ми вміємо підтримати один одного, розрадити, підштовхнути до активності, або навпаки притримати… для того, щоб узяти тимчасову паузу у справах, мотивувати. Загалом, на мою думку, чим би людина не займалася, мусить передусім сама вірити в себе. Тоді повірять і інші… й усе буде добре!», – запевняє Мар’яна Обручар.
Що б там не трапилося, хустянка запевняє, що буде працювати й далі, не зупинятиметься на досягнутому і ставитиме перед собою нові цілі, хоча знає, що буде нелегко.
Тож дуже хочеться, аби її досвід став поштовхом для розкриття внутрішнього потенціалу для інших, особливо для тих, хто боїться ризикнути і обома руками тримається за важку низькооплачувану роботу без вихідних та особистого задоволення від процесу…
Марина АЛДОН
Нагадаємо, що Родовище на Закарпатті може забезпечити сіллю Україну на 300 років, а також, що Недоспані ночі і високі зарплати. Закарпатка працює далекобійницею у Німеччині
Вас може зацікавити: Історія Героя 128 Закарпатської бригади Андрія
Мар’яна Обручар: «Чим би людина не займалася, вона мусить вірити у себе!»