Закарпатський безхатько Гена відтепер живе в Києві
Закарпатський безхатько Гена вітепер живе в Києві. Не поталанило чоловікові. Із Мукачева його чиновницька байдужість просто видворила і в той же час людське ставлення простих мешканців міста допомогло знайти бодай тимчасовий прихисток у столиці.
Джерело
Новину повідомив Володимир Горішняк, адміністратор групи “МукачевоSOS”
Закарпатський безхатько Гена і його непроста історія
“Про персонажа не з казки про Карлсона, а про суворі будні мукачівського безхатька на ім”я Гена: ВІН ПОЇХАВ!.. АЛЕ ОБІЦЯВ ПОВЕРНУТИСЬ…
Після того, як безхатьку Гєну за дві доби тричі(!) було “депортовано” з приймального відділення Лікарні Святого Мартина до залізничного вокзалу, він таки прийняв рішення залишити Мукачево і оселитися в одному з християнських центрів… на Київщині
Цей заголовок немає жодного відношення до казки про Карлсона, яку всі ми знаємо із самого дитинства.
Цей заголовок – про суворі реалії нашого життя, про непросту долю Геннадія Р., більш відомого багатьом мукачівцям як просто Гєна. Чверть століття тому ця людина, яка є родом з Луганщини, вирішила переїхати на Закарпаття. Адже тут мешкала його майбутня дружина, з якою Гена познайомився на Донбасі – своєї малої Батьківщині.
10 років шлюбу і вулиця
Вони прожили разом понад двадцять років, але зрештою їхній шлюб, на жаль, дав тріщину – Гєна, який деякий час працював в “Укртелекомі” електромонтажником захворів “на ноги”, через що почав все частіше прикладатися до пляшки і зрештою одного дня втратив все найцінніше – роботу, дружину, дах над головою.
Поневіряння
…Про поневіряння Гєни милосердні мукачівці почали бити у дзвони, коли Мукачево поринуло у найхолоднішу ніч року – одні власним коштом купили йому теплі мешти, інші, як могли, підгодовували гарячими обідами. А представники так званої соціальної служби міста продовжували робили вигляд ніби всьо ОК, нічого надзвичайного не сталося.
Із лікарні – знову на ринок
Зрештою, Гєну, під тиском громади, “швидкою” все ж таки доправили до лікарні Святого Мартина, де йому судилося протриматися буквально лічені години.
Забігаючи наперед скажу: за дві доби Гєна тричі(!) опинявся у приймальному відділенні лікарні і тричі(!) НЕ за власної ініціативи був вимушений її залишити. Не допомогли Гєні навіть його земляки – виконуюча обов’язки директора лікарні Святого Мартина Олена Блінова, яка так саме, як і Гєна, свого часу мешкала на Луганщині, не зважила за потрібне увійти в положення нужденного і бодай чимось допомогти своєму земляку – послалася на надмірну зайнятість у оформленні тендерних документів.
Відтак, через відсутність в Мукачеві елементарного прихистку для безхатьків, перед Гєною на обрії замайорила така неприваблива перспектива вже вкотре опинитися в… “молочному ряду” на “зеленому” ринку.
Але янголи-охоронці цього разу до Гєни були благосхильні: ніякі ні соціальні служби міста (насамперед через їхню відсутність), а волонтер та громадський активіст Мирослав Кузан, виключно через особисті зв’язки, посприяв тому аби Гєні надали прихисток в одному з християнських центрів на Київщині.
Гєна на таку пропозицію погодився не розмірковуючи – бути “футбольним м’ячем” у емоційному двобої між небайдужими мешканцями Мукачева та персоналом лікарні Святого Мартина йому більше аж ніяк не хотілося.
І 48 годин, які віддаляли його від “походу на Київ”, Гєна провів гідно: горілки не випив ані краплі, на вокзалі поводив себе як і інші пасажири, що очікували на свій потяг, норм гігієни дотримувався в міру можливого.
Із Мукачева до Києва
На Київ Гєну проводжали без оркестру і… бодай одненького представника від управління соціального захисту міської ради. Натомість на вокзал прийшли звичайні пересічні мукачівці аби побажати Гєні “щасливої дороги” . Як годиться, принесли йому “на дорогу” теплі речі (в столиці значно холодніше, ніж у нас) та й щось перекусити допоки він дістанеться до місця призначення.
Вже у вагоні поїзду, за лічені хвилини до його відправлення, Гєна нахилився до мене і прошепотів простудним голосом: Журналіст… ти б знав, із яким сумом я полишаю місто… Але ж я розумію, що…. мені і таким як я, тут – не раді…. А знаєш, чому я все ж вирішив їхати?.. Мені, дуже не хотілося знову повертатися… на “зелений” ринок, правда… Бо я там… мало не вмер від холоду… І ще. Будь ласка, черкани пару слів подяки всім, хто опікувався та допомагав мені… Дай Бог їм міцного здоров’я. Хто зна, можливо, ми з тобою, журналіст, ще колись й побачимось…
Необхідна післямова
Коли роботу над цим постом вже було завершено, вранці мені зателефонував Мирослав Кузан і повідомив: “Гєна добрався до Києва без пригод. Там його зустріли хороші люди і вже разом із ними він дістався до Християнського притулку. Казав, ні на кого зла не тримає і ще просив всім передати привіт”, – йдеться у дописі.
Нагадаємо, що В Будапешті відбулася зустріч української делегації з волонтерською спільнотою Угорщини, а також, що Волонтери Закарпаття зустрілися з представниками Угорщини
Вас може зацікавити: Закарпатець відкрив ресторан у Будапешті, а також: Зворушлива історія кохання закарпатки Наталії та австрійця Томаса