Сумчанин на Закарпатті почав життя з нуля і став успішним
Сумчанин на Закарпатті почав життя з нуля і став успішним. Після початку повномастабного вторгнення він залишився ні з чим, доля жорстоко випробувала його, але не зламала. Далі – словами самого Євгена. Допис про його непросте життя у соцмережі оприлюднили Ділові зустрічі України.
Замість вступу
“Вітаю вас, любі читачі.
Розповім історію, яких тисячі, але саме в моєї можливо ви знайдете відповіді на свої питання…а якщо ні, то просто прочитаєте реально багато тексту
, за що я вам дякую!
Дисклеймер.
Все, що тут написано, то мій досвід, мій вибір, мої помилки та частина мого життя. Я ні на що не претендую та нікому не даю порад. Все, що описав то неправильно, та так робити не можна.
Висловлюю власну точку зору згідно свободи слова, яке передбачено ст. 10 Європейської конвенції з прав людини”, – йдеться у дописі.
Сумчанин на Закарпатті
Про себе.
Мене звати Євген.
Не думав, що у свої 43 роки мені доведеться зіткнутися з тим, що розповім далі.
Я звичайна людина, Українець, маю сімʼю двох діток, хлопчиків 6 та 9 років та чудову дружину.
Місто Суми. Там ми прожили більшу частину життя, там була робота, тоді бізнес. Саме там зʼявилася наша сімʼя та народилися наші дітки. Ми жили у країні, де хоч якось можна було почувати себе вільними, та як і всі дивились у світле майбутнє.
24.02.2022 з ранку все дуже сильно змінилося…
Війна…
25.02.2022 страх зник. Я пішов до ТРО але не брали, у военкоматі теж відмовили. По місту через звʼязки та просто як міг шукав зброю для захисту своєї родини, але трохи не встиг, все було вже розібрано та роздано.
Дуже боліло серце, за всіх, за нашу Україну, за тих, хто вмирав, за своїх рідних, сім’ю, дітей, просто за те, що життя такого вже більше нема.
Наш бізнес був повʼязаний з ремонтом техніки, тому ми ремонтували дрони, рації, приціли, телефони тощо для наших хлопців. Допомагали чим могли.
Возили гуманітарку, пальне, тощо…
Дні тягнулися повільно, безкінечні телеграм канали, вайбер групи розповідали, де русня та що може прилитіти…
Кожну ніч літали винищувачі та скидували бомби.
Кожен раз, лягаючи спати ми не знали чи прокинемося взагалі…
Так прожили 3 тижні, після чергового прильоту по будинках, де загинуло 22 людини на наших очах я більш не міг просто чекати, треба було вирішувати. Під Сумами на той час були війська росії, інколи розстрілюючи колони цивільних машин. Одже був вибір, чи загинути у сні, або спробувати прорватися з перспективою бути розстріляними.
Виїзд з міста Суми
О 7 ранку 09.03.2022 ми сіли у автівку та поїхали по зеленому коридору, який, як через рік мені стало відомо, не був офіційно узгоджений
Куди ми їхали, ми не знали, просто кудись подалі, Черкаси, Хмельницький, Ясіня, Берегово. Місць ніде не було.
В Мукачево знайшли місце переночувати…
Жили у прихистку разом з іншими сімʼями, дякувати добрим людям, які змогли це все влаштувати.
Закарпатська гостинність, людяність та розуміння ситуації мене вкрай здивувала.
Йшов час…
Неочікувані події
Стан психологічний – просто ступор, не зрозуміло що далі, де жити, що робити, але точно знав, що місто Суми та усі прикордонні міста з руснею та білорусією то для нас зачинені двері.
Трохи було складно й тут прийшла нова біда, наша сім’я дала тріщину, це був довгий, складний період, про який можна писати книгу.
Можливості зʼїхати не було, довелося жити у прихистку з дітьми та бути окремо, чоловік від дружини.
Знаєте, всередині щось зламалося, ніколи не думав, що ще у своєму житті буду відчувати цю біль починаючи з клятої війни до втрати сімʼї…
Я був зломлений, психологічно загнаний у глухий кут, психологи не дуже допомагали. З фінансами були проблеми, працював, де міг, від збірника корпусних меблів до водія таксі. Я не міг повірити та признатися собі, що я мав усе і це все я втратив залишившись сам, на самоті з собою…
Проходили дні, місяці.
Психологічна зміна
Глибока ніч.
Я сидів й дивився у вікно на інколи проїжджаючи машини, мілкий Мукачевскій дощик приємно стукотів по вікну… раптом щось всередині змінилося, я побачив маленького себе. Ця дитина, маленький Євген тягнувся до мене, дорослого. Я обійняв його та в цей момент відчув справжнього себе, такого як не відчував ніколи у житті.
Це був дивний момент, можливо то момент свободи, або внутрішнього наповнення це не важливо.
Я став іншим.
Становлення. Спроби. Дії.
Ну що, щось треба робити…
Думки поплили у голові. Гортаючи список контактів наткнувся на пару цікавих…
Подорож до Львова була швидкою, зустріч, обговорення спільного проєкту, бінго! Має все вийти… 3 місяці праці над проєктом, результати, до запуску 5 годин та я чую слова “вибач, не виходить, давай пізніше” 
от же ж кВ&₽@ва))
Безкінечні пошуки на ворк юа… та знов Бінго. Подорож до Львову, зустріч з операційним директором Ябко.
Я мітив на керівника сервісного центру..
Ну й доля цікава штука.. відмова
“ви занадто амбітні для нас”
Та що ти чоловіче! Сказав я собі та просто став обходити майже усі сервісні центри Мукачево..Сенсор, Денді, Ябко тощо.. ну ви розумієте, відмова, відмова, відмова)))
Нове амплуа.
В цей же час, після складного, сімейного періоду, ми разом врятували сім’ю, ми були вже інші… знову разом але зовсім інша якість, та відношення один до одного. 
Ми пройшли кризу відносин, яку не проходить 90% сімей, зберігши цінності та помноживши їх.
Я пишаюся собою та своєю дружиною!
Так мало бути.
Ну не диво? Приходить відповідь з м. Суми на оголошення з продажу нашого майна. Подорож до Сум.
Вийшло продати, за безцінь, бо на той час ціни впали на 30-40% от і добре.
З Сумами покінчено на завжди…
Що далі?
В голові роїлися думки, рішення прийняте швидко!
Новий сервісний центр та магазин у Мукачево! Але як?
Ремонт телефонів та ноутбуків, аксесуари до мобільних.
Я завжди робив людям як для себе, на таких саме цінностях і був побудований наш новий бренд, імʼя якому ще не придумав
Вирішено-зроблено!
Початок стартапу.
Аналітика ринку цих послуг, аналітика та дослідження конкурентів, цін, потоку людей біля майбутнього місця оренди, та багато, багато інших дій.
Нажаль бюджет вкрай врізаний, повністю всі фінанси з продажу вкладені у стартап.
Квиток в один кінець… страшно?
Ну трохи було страшно але як то кажуть вже нічим не злякаєш. Тільки вперед!
Разом з дружиною зробили ремонт у майбутньому приміщенні, паралельно:
самостійний проєкт меблів, самостійна збірка, замовлення зовнішньої реклами, бігуча строка на фасад.
Весь процес створення знімали на відео та викладали в фейсбук, групу Порадьте, будь ласка Мукачево (офіційна) . На шляху нам зустрічалися дивовижні люди. Люди, дякуємо Вам за доброту й людяність.
Товар, трохи мінімального обладнання та через 1,5 місяця роботи по 12 годин, старт 20.02.23 
Неймінг.
1,5 місяці не міг придумати назву бренду, скоро відкриття та треба друкувати поліграфію…
Бодрий та готовий до нового дня поглинав смачний сніданок.
Мої смакові рецептори “сходили з розуму”, не контролюючи процесу сказав:
” Який файний сніданок..ммм”
Я застиг з кавою у руці…
Слово “Файно” відтворило в мене емоцію приємного, емоцію щастя та спокою.
Я вимовив: Файний Сервіс!
Файно Сервіс. Кхм, ні ні…
Думки знов побігли у голові, я майстер та підприємець у крові, я вмію файно робити ремонти, якісно… значить я файний майстер! Так! Файний Майстер! Файний Майстер!
Як дитина вскочив та став кричати, як ненормальний це з радістю!
Я знайшов назву свого бренду!
Файний Майстер!
Епілог.
Минув рік. Я пишу цей текст та згадую, як все було, скільки всього доводилося вирішувати, як ми збирали “золоту команду” Файного Майстра. Яких успіхів ми досягли та які помилки ми робили.
Але це все у наступних розповідях.
Дякую, любі @читачі , за вашу безцінну увагу!
П.С. Ми можемо жити та відчувати щастя, коли діємо.
Усі закриті двері – можливості.
Біль, яку ми відчуваємо, криза, яка приходить до нас, то або кінець або нове життя!
Автор Evgen Movchan
Засновник Файний Майстер у місті Мукачево Закарпатської області”, – зазначено у повідомленні.
Нагадаємо, що Жінка з Краматорська продає на Закарпатті мотанки, аби підтримати ЗСУ, а також, що У Хусті вчили жінок ВПО бути гарними
Вас може зацікавити: Закарпатського безхатька викинули з лікарні і порадили мити ноги