У Мукачеві немовля отримало травму під час пологів. Скандал
У Мукачеві немовля отримало травму під час пологів. Скандал Мукачівка Марія Канюк нещодавно народила. Утім малюк з’явився на світ із проблемами. Наразі жінка змушена збирати кошти на лікування.
Джерело
Інформацію у соцмережі оприлюднив Володимир Горішняк
У Мукачеві немовля отримало травму під час пологів
“У Львові жоден з діагнозів, виставлених мукачівськими лікарями… не підтвердився: на жаль, все виявилося набагато гірше..”
Мукачівка Марія Канюк, дитина якої під час пологів у лікарні Святого Мартина зазнала важких родових травм, написала листа. У ньому вона поділилася моторошними спогадами про час свого перебування у цій медичній установі.
Дорогі друзі! Вперше за всі роки функціонування нашої групи, я звертаюся і до її учасників, і до її відвідувачів, і до всіх мешканців громади з одним проханням. Прошу надати максимальний розголос цієї публікації. А також дуже уважно поставитися до всіх фактів, викладених в цієї публікації. Адже в ній йдеться ні про усім так набридлу нам бруківку, ні про жахливо обрізані дерева чи ті ж самі кульбаби, які “прикрашають” головну клумбу міста.
В цієї публікації йдеться про куди більш важливі та значущі речі, а саме – про якість надання медичних послуг мешканцям нашої громади. Крім того, про вміння лікарів визнавати власні помилки і бути готовими нести за це справедливе покарання.
У Мукачеві немовлят калічать?
Перш, ніж оприлюднювати лист Марії Канюк на платформі групи “МукачевоSOS” я знайшов можливість особисто поспілкуватися з жінкою телефоном. Також ознайомився з документами, які вона надала нашій групі для оприлюднення і які опосередковано підтверджують її звинувачення на адресу медперсоналу лікарні Святого Мартина.
Звичайно, наша група готова надати слово у відповідь усім лікарям лікарні Святого Мартина, хто так чи інакше є причетним до цієї трагедії. Зрештою, чим більш об’єктивні та вичерпні відповіді ми отримаємо на усі запитання, тим більше матимемо гарантій, що подібних випадків в лікарні Святого Мартина більш ніколи не буде. І тут людей справді лікуватимуть, а не калічать.
Ну, а тепер, власне кажучи, до Вашої уваги лист, який надійшов на адресу групи “МукачевоSOS” від мешканки нашого міста Марії Канюк:
Лист матері
“Добрий день, “МукачевоSOS”!
Як мешканка міста Мукачева і мама чотирьох дітей. Прошу Вашої допомоги у максимальному розголосі трагедії, яка в березні 2024 року трапилася в моєї родині. Тільки спільними зусиллями ми зможемо унеможливити в подальшому нові факти каліцтва людей. А також, що особливо жахливо – родові травми серед новонароджених. Тепер в мене на руках достатньо “залізних” аргументів аби в судовому порядку довести: в лікарні Святого Мартина, на жаль, працюють люди, яких на гарматний постріл не можна підпускати до пацієнтів.
А тепер – по суті звернення у Вашу групу.
Просила кесарів розтин
Я, Канюк Марія Іванівна, під час госпіталізації в пологове відділення лікарні Святого Мартина 21 березня 2024 року народила дитину. Напередодні пологів, я, ніби відчуваючи щось недобре, особисто зверталася до керівника відділення Юрія Токарського з проханням про кесаревій розтин під час пологів. Втім, у моєму проханні ним було відмовлено: мовляв, а які на то підстави? Адже мільони жінок народжують природним шляхом. Що сталось під час пологів, я не годна згадувати без сліз навіть тепер – через два місяці після народження дитини.
Під час пологів, в яких брали безпосередню участь лікар-акушер лікарні Святого Мартина Марина Поковба та чергова медсестра відділення Оксана Щербан, моєї дитині було завдано родової травми, а саме – перелом хребта та пошкодження спинного мозку.
Незважаючи на те, що пологи розпочалися вдень, близько 14.00, на допомогу “висококласній фахівчині” Поковбі (саме так вона початково презентувала себе мені) ніхто з лікарів відділення на чолі з Токарським не підійшли. Незважаючи на те, що і Поковба, і Щербан бігали навколо мене з переляканими обличчями. Коли, нарешті, цей жах, скінчився, дитину від мене забрали і того дня я її більше не бачила. Вже тільки наступного дня до мене підійшла медична сестра і повідомила, що “є підозра, що у вашого сина – родова травма” і на даний момент він перебуває у відділенні реанімації.
За три доби виписали
За три доби після пологів з відділення мене виписали, але дозволили залишитися в лікарні на “пташиних правах” аби мати можливість бути поруч з дитиною. Звісно, я не знаю, який саме комплекс медичних заходів застосовували до мого сина, але зі слів працівників відділення реанімації мені стало зрозуміло, що позитивної динаміки у лікуванні, на жаль, не має. І врешті одного дня я почула від очільника відділення реанімації Аркадія Ольчедаївського: “Ми безсилі проводити подальше лікування Вашого сина, тому є варіант перевезти Вас разом з дитиною до лікарні Святого Миколая у Львові.
У Львові сказали інше
Але ж яким був мій шок і розпач, коли по приїзді до Львова жоден з діагнозів, виставлених мукачівськими лікарями… не підтвердився: на думку їхніх колег зі Львова, все виявилося набагато гірше, набагато складніше, набагато страшніше..
Але постає питання: чому цього не побачили (чи не хотіли побачити) лікарі лікарні Святого Мартина? Невже через власну некомпетентність? А можливо, через бажання уникнути відповідальності за скоєні ними лікарські помилки?… Сподіваюсь, що після вироку суду я отримаю усі відповідь на усі свої запитання.
Хоче позиватися
Нашою родиною вже ухвалено одностайне рішення: я позиватимуся на лікарів лікарні святого Мартина до суду через їхні не професійні дії, які спричинили вкрай важкі травми для її пацієнта – мого сина. Зло має бути покарано! А винуваті особи – мають понести заслужене покарання.
На жаль, моя родина – не з числа заможних. Але це ніяк не може бути приводом для того аби ставитися до породілля з таким відношенням, яке я відчула на собі в лікарні святого Мартина. Жодного співчуття. Жодного вибачення. Єдине, що я могла чути, так це якісь недоречні просто безглузді запитання від самого Токарського на кшталт: “Марія, як Ваші справи?”… І від нього – такі ж недоречні поради: “Марія, я б радив вам… не заціплюватися на цій дитині. Адже у Вас є ще троє дітей – тож переключіть свою увагу на них”. Чесно кажучи, я не знаю як я тоді втрималася аби не відматюкати того Токарського за такі цинічні поради.
Не почула слів підтримки
Але, на превеликий жаль, біда лікарні Святого Мартина полягає не лише в Токарському. За весь час перебування у медичній установі я не почула ані від керівництва установи, ані від персоналу жодного(!) слова підтримки. Усі три(!) тижні, поки я з сином перебувала в стінах лікарні, на усі мої запитання до лікарів: “Що з моїм сином?”, “Як він?”, “Чи є позитивна динаміка одужання?”, я чула лише одно слово: “Чекайте! Треба зачекати!”
І раптом – як грім серед ясного неба: “Є рішення продовжити лікування Вашого сина у Львові, в Лікарні святого Миколая”.
Зверніть увагу: у відкріпному листку, який я отримала в лікарні Святого Мартина, про родову травму, яку отримав мій син – ані слова. І це при тому, що лікарі лікарні, які три(!) тижні намагалася лікувати мого сина, врешті решт приймають рішення перевести його до іншої медустанови, але при цьому свій діагноз захворювання дитини… не вказують, замовчуючи його.
До речі, цю виписку з лікарні лікарі переписували декілька разів – спочатку мені її принесли, потім – забрали, потім знову принесли, вже відредаговану… Такі геть були заклопотані, що навіть “забули” підписати її у головного лікаря М.Гавришка: його підпису у виписному – взагалі немає. Вам не видається це, м’яко кажучи, дивним?
Допомогли волонтери
У день від’їзду до Львова, Токарський відвідав мою палату: “Марія, будете у Львові – дзвоніть, якщо потрібна допомога, то ми (- увага!) – через волонтерів організуємо збір коштів на лікування сина”. Ну, як не ганьба йому було таке говорити?… Де Токарський, а де – волонтери?…
Між іншим, волонтери, зокрема, волонтерка Тетяна Шипот, і без Токарського, на моє прохання по допомогу дуже оперативно організувала збір коштів. Також надали фінансову допомогу нашій родині. Користуючись нагодою, хочу уклінно подякувати всім добрим людям, хто відгукнувся на те горе, що трапилось в нашій родині.
До міської влади по допомогу ми не зверталися : тому, що вже мали сумний досвід, коли мені – мамі трьох дітей – у наданні матеріальної допомоги… відмовили.
У Мукачеві немовлята нікого не цікавлять?
Перед тим, як написати листа в групу “МукачевоSOS” я також зверталася до журналістів “Першого кабельного” з тим самим проханням. Просила надати розголос трагедії, яка трапилася в нашій родині. Вислухавши мене, телевізійники пообіцяли, що перетелефонують аби зустрітися, але своєї обіцянки, на жаль, по сьогоднішній день вони так і не дотрималися.
Мій лист в групу “МукачевоSOS” – це моя остання надія донести до нашої громади той жах, який мені довелося пережити в стінах мукачівської лікарні. Також хочу попередити майбутніх мам про можливі наслідки, якщо вони надумають народжувати у нас, в Мукачеві.
З повагою, Марія Канюк.
Як допомогти
Увага! Пожертвування на лікування Михайлика Канюка Ви можете переправили на картку його мами – Канюк Марія
4790 7299 5985 4225
5168 7451 2803 8061
Нагадаємо, що Михайло зі 128 бригади: одні на війну, інші – у Буковель, а також, що 1,5 тонни гуманітарного вантажу для ЗСУ від закарпатських волонтерів
Вас може зацікавити: Валерій зі 128 Закарпатської бригади: від смерті врятувало диво
У Мукачеві немовля отримало травму під час пологів. Скандал