Закарапатець – сирота, волонтер, але мріє розпочати життя за межами інтернату
Закарапатець – сирота, волонтер, але мріє розпочати життя за межами інтернату. Павло Рибарь неймовірно працьовитий, має багато відзнак, співпрацює з ГО Волонтери Закарпаття, але вийти зі спеціалізованого закладу в соціум йому не вдається. Чому?
Джерело
Про Павла розповіла відома закарпатська волонтерка Катерина Легерда.
Закарапатець – сирота, волонтер, мріє стати вільним
Він мріє стати вільним, спробувати почати життя в соціумі!
А чи готова держава допомогти у таких поодиноких випадках, підопічним психоневрологічних інтернатів, адаптуватися в мирному житті, допомогти піти працювати, відчути себе повноправним громадянином суспільства?!
Виклик застарілий системі, яка потребує змін ще ВЧОРА, на законодавчому рівні!
Україна, в час війни потребує робочі руки, допомогу в тилу, а ця категорія підопічних це потенційний резерв.
Нарешті!
Провідали нашого Павло Рибарь!
Три тижні нам було важко без Пашки, заскучили за цим моторчиком, хоч інколи занадто активний, але він наш “син полка”, ми його не дамо нікому образити і принизити, він Людина!
Павло, круглий сирота, важка доля з народження, дитбудинки, спеціаоізовані інтернати…його життя це життя в спеціалізованих закладах для знедолених, серед важкохворих, з ментальними, душевними розладами.
Павлу 35 років, він дуже працьовитий, скромний, дисциплінований, ніколи без дозволу не зробить крок, так виховували в інтернатах.
Завжди готовий підставити своє плече нужденним, хто в біді, хто потребує сторонньої допомоги, кмітливий і відповідальний!
Не пішов у самостійне життя
На превеликий жаль, після інтернату, Павлик як і багато інших випускників, не пішов в самостійне життя….
Його, так як більшість інших, щоб не давати кімнату чи ліжко в соціальному гуртожитку, держава відправляла сиріт в психоневрологічні інтернати….на пожиттєво, на все життя (з “тавром” у особовій справі, групи інвалідності)
Але Павлик має маленьку завітну мрію, колись вийти з інтернату (таких випадків достатньо, коли добрі люди, стають опікунами і забирають підопічних жити в свої сімʼї).
Але держава в цьому плані забула про державні програми, проекти соціальної адаптації, людям з інвалідністю.
Мріє про роботу, волонтерить
Він мріє піти на роботу, працювати, заробрятиивласні кошти. Він фізично здоровий, нема такої роботи, яку б він не знав і не виконав.
Але стіни психоневрологічного інтернату стали йому “рідними”…куди він повертається після служіння у штабі допомоги Волонтери Закарпаття…
Павлик з першого дня війни прийшов допомагати і до сьогодні він з нами, як завжди каже, він служить Україні, бо так треба, він ходить до церкви по неділям з іншими підопічними інтернату!
А ще Павло Рибарь мріє захищати Україну, мріє служити в ЗСУ, але розуміє, що його статус цього не дозволяє…
Роками перевірена чесність
Для таких, як Павло соціальна адаптація та інтеграція в соціумі, це важливий момент, коли комунікація, спілкування з людьми без інвалідності, в народі кажуть, з нормальними, дає свої позитивні результати, він спілкується, співпрацює у соціумі з людьми, розуміється на таких речах, що нам самим інколи треба подумати, а у Павла смикалка працює, нема такого, щоб він не орієнтувався десь.
Павлу можна довірити найцінніші речі, це перевірено роками, його чесність!
А ще він любить дуже каву, солодке
Віримо, що Павло піде працювати офіційно, щоб спробувати жити в гуртожитку, заробляти собі на життя власні кошти, адже окрім пенсії по інвалідності, у нього інших доходів немає.
Змінюється, хоче родину
Павлик набув великого досвіду серед волонтерів, він з нами на рівні виконує любу, довірену йому роботу і завдання.
Ми бачимо результат, як Павлик змінився і змінюється далі в кращий бік, вчиться від волонтерів багатьом речам, мріє знайти дівчину для життя, створити сім’ю!
Павлик Рибарь удостоєний багатьма відзнаками, Подяками, навіть від держави, він брав участь у забігу “Біжу за Героя”, удостоєний номінації “Золоте серце України” 
У Павла дуже добре серце, він дуже ранимий, любить, коли його хвалять і поважають! Молодчинка, сильний і мужній, слухняний і великий Патріот України!
Волонтер, помічник, без якого жодна велика відправка в гарячі точки на передовій, неможлива!
Ми його в обіду нікому не дамо!!!
Бажання мало…
Але нашого бажання мало вирвати хлопця із соціального закладу, де часто густо порушуються права ЛЮДИНИ, і це відомі факти….
Павлику чекаємо, роботи непочатий край, нам ще зустрічати разом Перемогу!
Далі буде….
Нагадаємо, що Герої, які реабілітуються на Закарпатті, отримали подарунки від добродійників, а також, що Більше 17 тисяч гривень зібрали на ЗСУ хустські діти піснями
Вас може зацікавити: Мама волонтерить, син безкоштовно ремонтує авто для ЗСУ