Сергій зі 128 Закарпатської був двічі поранений, та продовжує захищати Україну
Сергій зі 128 Закарпатської був двічі поранений, та продовжує захищати Україну. Герой розповів, як потрапив на фронт, як несе службу і про бойові будні.

Джерело
Про Героя роз-повіла 128 окрема гірсько-штурмова Закарпатська бригада.
Сергій зі 128 Закарпатської
«Коли осколок влетів у бронежилет, було враження, що мене огріли по спині кувалдою..»
У травні минулого року Сергій, 34-річний мешканець Хмельниччини, по мобілізації потрапив у 128 окрему гірсько-штурмову Закарпатську бригаду й відтоді служить солдатом у штурмовому підрозділі. До розподілу в бойову частину він місяць навчався на полігоні, однак тут теж пройшов серйозне тренування і тільки після нього почав виконувати бойові завдання.
Як проходили тренування
– На тренуваннях я вивчав зброю і знайомився з товаришами, звикав до них, проходив злагодження, – розповідає Сергій. – Ці тренування виявилися набагато кориснішими, ніж у тилу на полігоні. А далі почалися бойові виходи. Перший – тримати колишні ворожі позиції, які в ході штурму відбили товариші з сусідньої роти. По нас щільно працювали міномети, АГС (автоматичний станковий гранатомет) і дрони. Один із товаришів загинув від дрона, не встиг сховатися…
Сам Сергій також неодноразово ризикував життям, він двічі був поранений на бойових позиціях.
– Під час бою в товариша влучили з кулемета – одна куля пройшла навиліт, одна залишилася в ньому, – продовжує Сергій. – Ми виводили його, і тут нас обстріляли з міномета. Я почув свист міни й встиг опуститися на коліна, а вибух приклав мене до землі. Міна вибухнула зовсім поруч, осколки полетіли прямо в мене. Врятував бронежилет 6-го класу. Один осколок влетів у спину, до половини прошив плиту й застряг, інший у лопатку, теж прикриту бронежилетом, ще один у сумку. Усі три – в захищені ділянки тіла. Осколки невеликі, але коли влетіли в бронежилет, було таке враження, що мене огріли по спині кувалдою. Встаю після вибуху – руки-ноги цілі – Боже, я щасливий!
Віз провізію
Ще одне поранення Сергій отримав, коли йшов на позицію міняти хлопців і віз провізію, боєприпаси й пальне.
– Ми йшли після півночі, боєприпаси, провізію й пальне котили на візку, але дрон нас вирахував. І двічі відпрацював скидами. Перший скид – мене лише трохи «пошкрябало», і добре, що я не кинув тачку. Бо під час другого скиду тачка прикрила мене, прийняла основний удар. Осколками посікло консерви, колеса, пробило каністру. Ще кілька осколків влетіли в ноги. Це було неважке поранення, ми навіть докотили тачку до позиції (5 літрів бензину витекло, але 15 ми таки доставили на місце, щоб можна заряджати рації від генератора). Оскільки поранення було неважким, а вже починало світати, евакуювати мене вирішили наступної ночі. Хлопці знайшли в зруйнованій хаті крісло, приладнали на ту ж тачку й вивезли мене до точки евакуації, де чекав багі.
Після лікування повернувся
Місяць Сергій лікувався після поранення, відтак знову повернувся в підрозділ і продовжує виконувати бойові задачі.
– У нас у відділенні всі мобілізовані, жодного контрактника. І я разом із хлопцями помаленьку звик до служби. У нас командири хороші, вони цінують бійців. А товариші такі, що на кожного можна покластися без жодних сумнівів…
Нагадаємо, що Війна забрала життя Миколи Кушніра з Хустщини, а також, що Юрій-Сокіл відмовився від броні і вступив до 128 Закарпатської бригади
Вас може зацікавити: Вперше відбувся конкурс “Благодійне Закарпаття”. Назвали переможців