Як в Ужгороді сьогодні лебедиху рятували
Як в Ужгороді сьогодні лебедиху рятували. На жаль, жодні служби на тривожний виклик не реагували. Відгукнулися тільки фахівці біофаку УжНУ. А саме – Оксана Станкевич-Волосянчук, професійна орнітологиня і неймовірно чуйна хороша людина. Далі подаємо її пряму мову без змін.
Операція порятунку
ЧИ Є УЖГОРОД ДРУЖНІМ ДО ТВАРИН?
Це питання цьогоріч постає не вперше. Причиною говорити про це вголос є лебеді… Так, саме цей птах заслужив особливу увагу і любов містян і саме лебеді часто потрапляють в місті у халепу…
Лебеді-шипуни з’явились у місті ще у 90-ті на р. Уж, де, зазвичай зимували. Перша пара загніздилась у 2017 році на озері Цегельному, розташованому у самому серці багатоповерхової забудови міста. Наразі лебеді стали частиною міської фавни, успішно гніздяться на Чорних озерах, а у морозні зими концентруються на Ужі. А головне – кількість повідомлень та звернень ужгородців щодо лебедів, які потрапили у біду, дає підставу вважати, що саме вони стали ужгородським символом захисту тварин у міському середовищі. Принаймні до мене за останні 6 місяців різні люди звертались тричі…
Сьогодні зранку знову пролунав телефонний дзвінок… Жінка повідомила, що лебідь впав у них у дворі багатоповерхівки на вул. Минайській. Дезорієнтований ходить по двору, хтось намагається його годувати (ЗНОВУ!!!) хлібом, але найбільше вона боїться, щоб ним не поласували бродячі собаки. Вже з самого ранку вона підняла на ноги усі можливі і неможливі служби (МНС, поліцію, ветклініки), однак усі її футболять. Нарешті їй порадили звернутись на біофак УжНУ, бо там є орнітолог. Тобто, я.
Усе закінчилось добре
Сьогодні я “у полі”, бо займаюсь не лише викладацькою діяльністю, але й науковою, тому даю інструкцію, що і як робити, щоб відловити лебедя і випустити в озеро. Жінка в розпачі, бо птах великий, дикий, витягує шию і шипить, до себе не підпускає. Вона і так витратила багато часу на пошук різних людей, які б, на її думку, могли допомогти. Але лебедя вона боїться і в руки не візьме. Не беруться до цього й інші небайдужі сусіди. Для себе я розумію, що людина, яка боїться тварини, в результаті більше може завдати шкоди і собі, і тварині. Тому приймаю рішення “кинути все” і приїхати. Благо, що була у польовому одязі і на машині.
Словом, історія закінчилась добре. Двоє чоловіків і я швидко відловили лебедиху (це виявилась самичка). Я лише за шию тримала, коли ми сіли в машину. Все решту зробили чоловіки. Моя присутність просто додала всім впевненості. Ми підвезли і потім віднесли лебедиху до Цегельного озера, де вона бадьоро почалапала до води і впевнено поплила. Лебедиха була не травмована, добре себе почувала, хоч і виглядала спершу переляканою.
У міськраді мали б реагувати на звернення
Чого я все це пишу:
По-перше, лебеді облюбували собі Ужгород, бо тут є річка, яка не замерзає взимку, та озера, де можна безпечно вивести нащадків. На Цегельному озері занадто відчутний фактор турбування з боку людей і собак, але Чорні озера є значно комфортнішими. Однак, ЧОРНІ ОЗЕРА сьогодні інтенсивно ЗАСИПАЮТЬ під ЧЕРГОВИЙ ЖК. А це означає, середовище існування цього виду стрімко скорочується, а, отже, випадки з лебедями і лебедятами на асфальті тощо, почастішають;
По-друге, стає очевидним, що в Ужгородській міській раді якесь управління мало б реагувати на звернення громадян про необхідність надати допомогу диким тваринам, коли вони потрапляють у місті у біду. Хоча б муніципальні інспектори, які б знали як діяти у таких випадках, бо науковці біофаку не завжди можуть “кинути все” і їхати на допомогу. А інспекторів ми навчимо, як діяти.
По-третє, висловлюю свою радість і подяку людям, які не зачерствіли і в яких тварини викликають найкращі емоції та спонукають на добрі вчинки. Дякую усім тим незнайомцям, які переймались лебедем половину нинішнього дня.
Нагадаємо, що Війна забрала життя Миколи Кушніра з Хустщини, а також, що Юрій-Сокіл відмовився від броні і вступив до 128 Закарпатської бригади
Вас може зацікавити: Вперше відбувся конкурс “Благодійне Закарпаття”. Назвали переможців