Закарпатським волонтерам дякують за невтомну працю
Закарпатським волонтерам дякують за невтомну працю. 5 грудня відзначається Міжнародний день волонтера. Це свято тих, хто давно забув про вихідні та відпочинок. Це свято тих, хто день і ніч працює, аби допомогти іншим. Зараз, під час війни, волонтерська робота стала ще більш затребуваною і важливою.
Джерело
Подяку добродійницям висловила Світлана Волкова. Текст цитуємо без змін.
Спасибі добротворцям
Користуючись нагодою, маю бажання привітати всіх волонтерів зі святом – Міжнародним Днем Волонтера!
Волонтером може бути лише та людина, яка має велике, щире серце, сповнене емпатії, добра і вдячності. Волонтери – це янголи охоронці, які завжди готові прийти всім на допомогу; віддані справі, жертовні, ініціативні активісти, які змінюють світ на краще. Волонтери, як справжні чарівники, – люди світла і добра, котрі втілюють мрії і являються наглядним прикладом для інших! Щиро бажаю Вам міцного здоров’я, сили, енергії, витримки, наснаги, терпіння, душевної рівноваги, благополуччя! Бажаю завжди відчувати тепло вдячності від тих, кому ви допомагаєте, та отримувати від Всесвіту постійну підтримку для нових добропорядних справ! Бажаю мирного неба над головою і Перемоги!
Сьогоднішній допис я присвячую розповіді про знайомих мені людей – волонтерів, які роблять гарні, архіважливі справи, хтось на постійній основі, хтось періодично, але ми всім їм за це вдячні.
Хочу подякувати: Валентині Вараві (Київ), Катерині Легерді (Мукачево), Олесі Траглюк (Харків-Мукачево), Валентині і Олександрові Крамаровим (Карлові Вари), Ользі Камінській (Olga Kaminska) і всій її родині: чоловіку Жан-П’єру Ван Зеебрук (Jean-Pierre Van Zeebroeck), сестрі Vicky Filleux (Шарлеруа) та свекрусі, котра в свої 95-ть активно допомагала волонтерам (Брюссель), Richard Ducaulombier і дружині Наталії (Франція), Галині Василенко-Федис (Прага), Alario Annick (Сен-Сіпріян), Rose-Anne Morbee та її чоловіку Thierry Francois De Greef (Брюссель), а також всім волонтерам Дніпра і інших населених пунктів.
Хто ж вони?
Валентина Варава – керівниця ГО “Ініціатива Е+” – одна із героїнь фотопроєкту “Сучасна, Творча, Незламна Українка”, котру я обрала в тому числі й за рекомендацією іншої – Олесі Траглюк.
Валентина Варава – одна із самих відомих і досвідчених волонтерів України, яка працює з 2014 року. Її волонтерська діяльність почалася з Майдану, потім була допомога в період пандемії. На даний момент – завдяки її ініціативі та допомозі в Україну доставлено понад 500 автомобілів швидкої допомоги і багато інших, вкрай необхідних грузів для фронту.
Олеся Траглюк – працює в UN Volunteers UA/Волонтери ООН; в “Волонтери Закарпаття”. Олеся – доцент Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого (Харків). Вона родом з Мукачево.Там ми і зустрілися в січні 2023-го року, під час нашої поїздки, пов’язаної з пошуком героїні із Закарпаття для мого фотопроєкту.
Також у волонтерському центрі ми зустріли її сестру – відому з 2014-го року Закарпатську волонтерку – Катерину Легерду. То була неймовірно тепла і дружня зустріч. Було таке відчуття, що ми давні знайомі. В волонтерському центрі, що розмістився в недобудованому, необлаштованому величезному приміщенні, кипіла робота: жінки-переселенки плели унікальні маскувальні сітки, інші – пекли пиріжки, приймали і сортували гуманітарку, яку приносили небайдужі дорослі і діти. І все це – на холоді, без опалення, в кінці січня! В період зйомки до центру прийшов з певною місією батько загиблого на фронті розвідника, який приніс його омуніцію. Я записала відео, яким поділюся з вами. Ті емоції – тяжко передати! Сльози наповнюють очі навіть зараз під час перегляду відео. Стільки ж горя, болю, страждань… пропускають через свої душі і серця волонтери! Тут вони й психотерапевти і завгоспи і вантажники… А головне – енергійні, завзяті оптимістки, які вміють завжди всіх підтримати, і гарні, сучасні, незламні жінки!
Добрі і скромні
На мою пропозицію зйомки їх обох – сором’язливо вагалися, благородно вступали одна одній місце. А потім, коли нам вдалося їх переконати змінити амплуа і стати фотомоделями на якийсь час, трішки причепурившись, в тих складних умовах, почали працювати на камеру. Я постійно їх прохала уявити якусь приємну ситуацію, чи то помріяти про нашу Перемогу, і на їх лицях відображалися справжні – відповідні емоції, які ви маєте нагоду побачити. І сумні, зажурені, заплакані очі, починали сяяти радістю і надією.
Це було так зворушливо, органічно і щиро! Перші зйомки відбулися, але на жаль, якість кадрів не дозволила роздрукувати портрети великого розміру.Темне приміщення, відсутність професійного освітлення – унеможливлювало обрати потрібні ракурси і організувати професійну зйомку.Тай руки буквально заклякали на холоді… Але зараз я маю нагоду викласти декілька знімків. Згодом ми з Олесею домовлялися про повторну зйомку, коли вона буде в Харкові, але постійна загруженість роботою, переїздами, не дали нам здійснити задумане…
Нагадаємо, що Багатодітна родина із Закарпаття робить для ЗСУ свічки та смаколики, а також, що Магдалина Челленяк із перших днів війни допомагає у плетінні маскувальних сіток
Вас може зацікавити: 125 тисяч на РЕБ захисникам задонатив Андрій Рябич із Мукачева