• Сб. Лют 8th, 2025

Нова Свобода

Інформація, новини, репортажі, розслідування

55-річний Олександр зі 128 бригади пішов на війну у перший день повномастабного вторгнення

Spread the love

55-річний Олександр зі 128 бригади пішов на війну у перший день повномастабного вторгнення

55-річний Олександр зі 128 бригади пішов на війну у перший день повномастабного вторгнення. Раніше Герой 2014 – 2015 роках служив у САДН, під час виходу бригади з Дебальцевого він вивіз із оточення своїх товаришів і частину боєприпасів.

Воював і раніше

«Стараюся їздити на позиції тільки вночі або в погану погоду, бо моя машина – жирна ціль для ворога…»

Олександр служить водієм вантажівки «Урал» у самохідному артилерійському дивізіоні (САДН) 128 окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади. Йому 55 років, і він найстарший у своїй батареї. У 2014 – 2015 роках Олександр також служив у САДН на цій же посаді. В лютому 2015-го під час виходу бригади з Дебальцевого він вивіз із оточення своїх товаришів і частину боєприпасів. Решту бк довелося підірвати, щоб не дістався ворогу.

Після демобілізації в 2015-му Олександр повернувся на свою цивільну роботу – працював майстром-установником неіржавіючих конструкцій у відомій київській компанії «Альтіс», разом із колегами виконував підряди в різних куточках України.

Як зустрів 24 лютого

– 24 лютого 2022 року десь о 4-й ранку я прокинувся в себе в квартирі на Троєщині й вийшов на балкон покурити, – згадує Олександр. – І так якось не по собі стало… Повертаюся в квартиру і чую гучні вибухи. Виходжу знову на балкон і бачу приходи у Вишгороді. Майже одразу подзвонив товариш, із котрим ми служили в АТО, й розповів, що в Броварах недалеко від його хати прилетіла ракета. Того ж дня ми зв’язалися з іншими товаришами й усі разом, не чекаючи повісток, приїхали в свою батарею самохідного артилерійського дивізіону. Нас було 17, але за ці майже три роки війни більшість хлопців звільнилася (здебільшого за станом здоров’я після поранень). На щастя, ніхто не загинув. Зараз із тієї групи нас залишилося п’ятеро…

На своєму «Уралі» Олександр доставляє різні вантажі – боєприпаси, колоди для будівництва бліндажів та укріплень на бойових позиціях, різне спорядження.

– Стараюся їздити тільки вночі або в погану погоду, бо «Урал» – жирна ціль, якщо ворог помітить його з неба, втекти буде непросто. Недавно в нашу посадку прилетів 152-міліметровий снаряд, і осколки пошкодили вантажівку. Але некритично, їздимо далі.

Рідні теж у ЗСУ

Чимало рідних і близьких Олександра також у СЗУ.

– Обидва мої зяті – офіцери, сват теж у ЗСУ. Рідний молодший брат служив у піхоті, але після поранення звільнився за станом здоров’я.

Дома Олександра чекають дружина, дві доньки і двоє внуків. Саме заради них боєць пішов у бойову бригаду. Після закінчення війни він планує повернутися до своєї мирної роботи – продовжить встановлювати металоконструкції по всій Україні.

Нагадаємо, що Чому ужгородські депутати не хочуть підтримувати військових, а також, що Міжнародний аеропорт до 2027 року обіцяють збудувати у Мукачеві

Вас може зацікавити: Приїхав із Ізраїлю, аби безкоштовно годувати ВПО на Закарпатті

Нова Свобода

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *