Вшанувати пам’ять полеглих Героїв у Мукачеві прийшли аж… 3 людини
Вшанувати пам’ять полеглих Героїв у Мукачеві прийшли аж… 3 людини. 22 лютого в Україні згадували тих, хто загинув під час російсько-української війни, молилися за полеглих Героїв. Та на заклик запалити свічки і лампадки відгукнулися не всі…
Джерело
Допис оприлюднив Володимир Горішняк, адміністратор групи “МукачевоSOS”
Що і як було у Мукачеві
На заклик адміністратора однієї із соціальних груп Мукачева, що налічує майже 9 тисяч учасників – прийти до Стели і вшанувати світлу пам’ять полеглих Героїв, відгукнулося… аж три людини.
На цієї світлині, поруч із Стелою полеглих Героїв – мукачівка Марина Сирень. Вона є адміністратором групи “Маленькі життя – великі серця”. Групи, між іншим, доволі популярної серед собачників та мачкообожнювачів. Вона налічує в своїх лавах майже 9 тисяч учасників!
Так ось, вчора Марина оприлюднила пост, в якому безпосередньо звернулася до своїх читачів. Вона писала “Люди я Вас прошу. Будь ласка! Прийдіть 24 лютого о 18.00 до Стели пам’яті військовим, які загинули захищаючи нас, нашу державу та нашу землю. Якщо хтось хоче долучитись по бажанню, то ми вас чекаємо”.
Прийшли троє
А тепер – увага! – запитання: як Ви гадаєте – скільки мукачівців відгукнулися на заклик Марини і прийшли до стели аби своєю присутністю вшанувати пам’ять наших полеглих Воїнів Світла?…
Так ось “правильна” відповідь, переконаний, занурить вас у тотальний ступор. Тому що до Стели пам’яті у час, призначений Мариною прийшло… аж чотири людини! І це – якщо рахувати разом із самою Мариною.
Якщо чесно, то я навіть не знаю як коментувати цей факт. Бо сказати, що мукачівці – просто невдячні люди і їм геть все одно, якою непомірно дорогою є ціна їхнього відносно спокійного життя у Мукачеві – це не сказати нічого.
Людська байдужість
Насправді, цей факт – це вирок всім нам. Вирок нашій невдячності до всіх людей у погонах. Вирок нашим душам – не лише зчерствілим, а й вщент сплеснявілим.
Ні, я геть не настоюю на тому, що людей, потрібно, перепрошую як баранів, потрібно заганяти у стойло, у якісь рамки.
Якраз навпаки – потреба долучаться до таких акцій, має йти у кожного з нас від душі, за покликом власного серця.
А тут таке враження – що у більшості з нас, насправді, немає ані тієї Душі, ані того самого Серця.
Сумно…
Нагадаємо, що Хуст попрощався з Героєм Юрієм Борщем, а також, що Етнічний німець Олександр уже рік служить у 128 Закарпатській бригаді
Вас може зацікавити: Богдан на війні з 2014-го. Зараз – у 128 Закарпатській бригаді