Упала в люк: закарпатка травмувалася прямо у центрі міста
Упала в люк: закарпатка травмувалася прямо у центрі міста. На жаль, проблема не нова. Відкриті каналізаційні колектори є практично у кожному закарпатському місті і наші земляки періодично падуть у них і отримують травми різного ступеню. Цей прикрий випадок трапився у Мукачеві. Розповів про нього Володимир Горішняк, адміністратор групи “МукачевоSOS”.
Політ над прірвою
“…ВПАЛА В ЛЮК. СКАРГИ НА БОЛІ ПОПЕРЕКОВОГО ВІДДІЛУ ХРЕБТА. АLCOTEST – 0.00%”
Згідно із офіційним анамнезом захворювання, мешканка Мукачева стала жертвою недбалості комунальних служб міста, отримавши численні фізичні ушкодження та забої. Чи буде, нарешті, покарано винних? Чи знову лікування та реабілітація травмованої відбуватиметься за її власний кошт?
Цей сигнал надійшов на адресу “МукачевоSOS” надвечір у п’ятницю, за день до Різдва. І, оскільки наша група тоді вже готувалася до оголошення мораторію на висвітлення будь-яких проблем міста (за традицією, ми це практикуємо напередодні великих релігійних свят), то природно, що оприлюднення самого допису мешканки міста Інни Папп довелося відтермінувати на декілька діб.
Лист
І ось, нарешті, учасники нашої групи можуть ознайомитися з ним просто зараз:
“Шановна група “МукачевоSOS”! Попри те, що вже багато часу є її учасницею, звертаюся до вас вперше. І причина тому – прикрий інцидент, який трапився зі мною у вівторок 19 грудня 2023 року.
Близько 6.30 ранку я, разом із своєю подругою, поверталася з нічної зміни. Аби швидше добратися до дому, ми вирішили викликати таксі.
Під’їхавши на місце виклику, водій таксі зупинився трохи подалі оскільки проїжджа частина по вулиці Кооперативній розбита і таксисти банально шкодують свої машини. Тому ми вирушили йому на зустріч, але фари машини були увімкнені – це своєю чергою засліпило мені очі і, коли ми вже майже пішли до узбіччя, я не помітила той злощасний люк, який виявився відкритим. Тож влетіла у нього. Все сталося настільки миттєво, що я навіть не одразу збагнула, що відбулося.
Дивом вибралася
Через те що я була вдягнута в куртку, якимось дивом я спромоглася зачепитися ліктем і вся сила удару прийшлася на правий бік і зрештою це не дозволило мені булькнути на дно.
Тобто все відбулося на очах моєї подруги та таксиста. Саме вони й допомогли мені викарабкатися з цієї “пастки” і, відчуваючи нестерпний біль, я одразу попросила водія таксі відвезти мене до лікарні аби пройти обстеження та виключити ймовірність переломів. На щастя, їх не виявили, але з того дня я лежу на знеболюючих і кожен рух при підйомі з ліжка віддає сильним болем.
Заяву в поліцію через травми які я отримала не з власної ініціативи, я написала того ж дня. Я дуже хочу довести цю справу до логічного кінця – аби було знайдено і покарано винних через їхню службову недбалість. І, можливо, хоч це стане добрим уроком для відповідних служб і нарешті вони почнуть виконувати своїх службові обов’язки сумлінно, а люди не страждатимуть через їхню халатність. Я просто так цього не залишу! Треба піти до мера – піду й до нього. А якщо треба – і вище. Бо через чиюсь недбалість я на все життя могла залишитися інвалідом, а за певних обставин і втратити саме життя. І через кого?… Через тих, які впродовж років не можуть навести лад з комунальним майном?…
Місто позиціонує себе, як майліпшоє
Чесно кажучи, мене переповнюють відчуття злості, розпачу, образи і болю. Просто зараз пишу Вам і… ковтаю сльози. Ну, як так? У місті, яке позиціонує себе як майліпшоє, як взагалі таке може трапитися, що люди живцем йдуть під землю. І все через той пресловутий пофігізм…
Я дуже прошу Вас, пане Володимире, оприлюднити мій допис у Вашій групі. Сподіваюсь, на проведення неупередженого розслідування та заслужене покарання винних. З повагою, Інна Папп
Коментар групи “МукачевоSOS”.
За майже п”ять років існування нашої групи, було оприлюднено незчисленну кількість постів, присвячених саме шахтам, які перебували без люків і становили небезпеку для пішоходів. І, треба визнати, частково цю проблему комунальним службам (в тому числі і за сигналами нашої групи) вирішити вдалося. Але системно, так би мовити – комплексно, на жаль, ні. І те, що ось такий нещасний випадок трапився з людиною не раніше а тільки тепер – це радше, якесь диво, ніж випадковість.
Випадки не поодинокі
До речі, випадки, коли шахти без люків перетворювалися на такі собі пастки – не поодинокі: час від часу в них провалювалися колеси машин та автобусів, коні, собаки, коти. Але, щоб жертвою байдужості комунальників ставали люди, це – вперше. Кінцівки ламали через аварійні тротуари та плаваючу бруківку – так, таке було.
І неодноразово. Але люди, які реально постраждали, в силу різних обставин, не мали наміру “з’ясувати стосунки із владою”. Дехто з них були працівниками бюджетної сфери і (чого там гріха таїти) відверто боялися заявляти свої претензії, розуміючи, що пошук справедливості може їм відгукнутися… неприємностями на роботі аж до звільнення. Пишу про це через те, що на власні вуха від жертв комунальників чув ось саме такі “пояснення”. І в цьому сенсі, заява Інни з ї намірами “дійти до мера, а якщо треба – і вище”, є свого роду прецедентом із яким влада міста впродовж останніх років точно не стикалася, будучи майже на сто відсотків впевненою, що ось таку безвідповідальність посадовців, мешканці міста їм… пробачать. Але зараз сталося саме не так, як гадалося.
Чи відповідять винні?
Чи вдасться Інні примусити комунальні служби міста відповісти за свою безпорадність чи винуватицею того що сталося врешті решт визнають.. саму Інну, ми дізнаємося вже найближчим часом.
Наразі, особисто я хотів би почути змістовну відповідь лише на одне запитання: що саме завадило керівникам комунальних установ добитися того, щоб УСІ шахти (каналізаційні чи то “укртелекомівські”), які їм підпорядковані були накриті люками?… Брак коштів? Брак персональної відповідальності?… Ось що?…
Бо справді потрібно бути ну вже надто наївною людиною, аби не усвідомлювати: рано чи пізно те, що трапилося з Інною, неодмінно станеться і за ті травми яка отримала людина (важкі чи не дуже) доведеться персонально відповідати?…
Варто додати
Мораль історії у тому, що треба домагатися справедливості. У Інни за спиною вже два суди. Обидва вона виграла. Жінка намагається відвоювати компенсацію моральної шкоди. Саме через це ця подія варта уваги! Як казав Шевченко: “Борітеся – поборете!”
Нагадаємо, що Івасик – один із найкращих операторів FPV-дронів 128 бригади, а також Катерина Легерда – володарка відзнаки «Золоте серце Закарпаття» 2025 року
Вас може зацікавити: Іван Папіш. Закарпатців просять підтримати петицію