Мукачево перетворюється на місто без дерев. Небайдужі б’ють на сполох
Мукачево перетворюється на місто без дерев. Небайдужі б’ють на сполох
Мукачево перетворюється на місто без дерев. Небайдужі б’ють на сполох. В Ужгороді нещодавно активісти створили спільноту Міські дерева, в якій висвітлюють питання озеленення. У Мукачеві ж пропонують відродити Зеленбуд.
Джерело
Питання порушив Володимир Горішняк, адміністратор групи “МукачевоSOS”.
Надто багато дурні
БЕЗ ВІДРОДЖЕННЯ ЗНИЩЕНОГО “ЗЕЛЕНБУДУ” МУКАЧЕВУ НЕ ОБІЙТИСЯ. ПИТАННЯ ЛИШЕ В ТОМУ ЯК ШВИДКО ЦЕ ДОПЕТРЯТЬ У САМІЙ РАТУШІ
В Ужгороді через соціальні мережі шириться заклик небайдужих мешканців активно долучатися до команди захисників дерев та зелених насаджень. У Мукачеві цим відчайдушним кроком справі не зарадити: бо вже надто багато нароблено відвертої дурні.
“Місто без дерев — приречене місто. Слава Ужгорода як “міста-саду” упродовж крайніх років стрімко згасає, – йдеться у маніфесті активістів. – Це пов’язано з численними факторами, але 99% з них ми, жителі міста не маємо толерувати.
Зокрема, мова про низьку якість знань та навичок обрізувачів із КШЕПа та приватних підрядних організацій, низьку освіченість звичайних жителів міста у користі від розлогих дерев зі здоровою кроною.
Як рятувати дерева?
Ви нам ДУЖЕ потрібні, якщо готові діяти для того, щоб берегти і рятувати здорові дерева та водночас привертати увагу до висохлих, чи аварійних дерев/гілок.
Ініціатива проводиться винятково на громадських засадах”.
Отже, судячи з цього допису можна зробити висновок, що ужгородці вкрай стурбовані реальним станом зелених насаджень в місті і тепер прагнуть змін на краще.
Оскільки для Мукачева оприлюднена проблема так саме є доволі актуальною, то давайте спробуємо разом доволі докладно розібратися з тим, що ж власне відбувається.
Ну, по-перше, давайте одразу будемо чесними один перед одним: в Ужгороді немає такої кількості понівечених і відверто спотворених дерев, як в Мукачеві. Іншими словами, якщо мешканці обласного центру заходилися із створенням Комітету з порятунку дерев, то мукачівці з такою ініціативою відверто запізнилися. Тобто якщо ужгородці, навіть чисто теоретично, ще якось можуть вплинути на ситуацію, що склалася, то мешканцям Мукачева ніякий Комітет вже точно не допоможе. Так, це дуже боляче усвідомлювати. Але тут вже нічого не вдіяти: наше місто у найближчі десятиліття точно вже не буде таким зеленим і ошатним, яким воно було ще років сім-вісім тому.
Відтак, постає питання: а що ж, власне, нам тепер робити?
Ну, по-перше, місту потрібно якнайшвидше повернути “Зеленбуд”. Причому не лише як оргштатну одиницю, а установу, в котрій будуть працювати реально фахівці своєї справи, а не аматори-самоучки. Бо коли тією ж санобрізкою дерев займаються люди, які вчора лагодили лавиці в парках, а завтра будуть якось класти бруківку на вулицях, то з цієї ідеї нічого путнього точно не буде.
По-друге, встановити на всієї території громади жорсткий мораторій на будь-яку вирубку дерев.
По-третє, провести ретельний облік зелених насаджень, зелених острівців, квітникових клумб (з числа тих, що залишилися) і, нарешті, не зволікаючи почати в масовому порядку висаджувати дерева.
Тут, напевно, можна було б навести ще декілька першочергових заходів аби повернути Мукачеву статус “зеленого міста”. Але… З огляду на існуючий стан речей і об’єктивного аналізуючи все, що останнім часом в цієї царині відбувається в нашому місті, я особисто не вірю, що на нас тут чекають якісь кардинальні зміни на краще. На гірше – цілком може бути. На краще – великі сумніви.
Заборонити вирубку!
Звичайно, дуже б хотілося помилитися у власних прогнозах, але коли йдеться про практичну складову такої серйозної науки як дендрологія, то тут будь-які дива виключені в принципі.
І ще. Виходячи із сумних реалій сьогодення, нам конче потрібно укласти щось на кшталт суспільної угоди між владою та мешканцями громади, яка в майбутньому унеможливлять змогу керманичів міста (нехай і тимчасових) в одноосібному порядку давати дозвіл на масову вирубку дерев, прикриваючись якимись фіктивними актами якоїсь комісії, яка ніби обстежує дерева на предмет звалювання зелених насаджень.
Іншими словами, це, перепрошую, повний сюр, коли декілька поколінь сумлінно вирощують дерева, лікують їх, обстежують їх, проводять фахову лагідну обрізку, а потім раптом з”являється якийсь, умовно кажучи “блінов” і, сумлінна праця сотень людей впродовж десятиліть на лічені дні йде… кобилі в тріщину. Як тепер ми можемо бачити це, на жаль, абсолютно реальний сценарій.
І ми маємо зробити все від нас залежне, аби такого варварського дикунства по відношенню до зелених насаджень не допустити в майбутньому.
Нагадаємо, що Хуст попрощався з Героєм Юрієм Борщем, а також, що Етнічний німець Олександр уже рік служить у 128 Закарпатській бригаді
Вас може зацікавити: Богдан на війні з 2014-го. Зараз – у 128 Закарпатській бригаді