Василь раніше допомагав військовим, зараз служить у 128 бригаді
Василь раніше допомагав військовим, зараз служить у 128 бригаді. Підтримував ЗСУ колишній зварювальник із початку повномасштабного вторгнення. Ходив до ТЦК, на війну не брали. Але торік його мобілізували. Зараз виконує бойові завдання на передовій.
Джерело
Про Героя розповіли у 128 окремій гірсько-штурмовій Закарпатській бригаді.
«Я українець і готовий життя покласти за своїх дітей…»
44-річний Василь (позивний Сова) – досвідчений зварювальник, котрий тривалий час працював у науково-виробничому центрі в Івано-Франківську. На початку війни він кілька разів приїжджав у військкомат, щоб записатися в тероборону, однак його не взяли через проблеми зі здоров’ям. Після цього Василь почав допомагати ЗСУ своїми практичними уміннями.
– Я зварював бронепластини з кількох шарів міцної сталі, – розповідає Сова. – У підсумку вони виходили нелегкі – одна пластина 6 кг (для бронежилета потрібні дві), зате дуже міцні. Їх не могли пробити бронебійні кулі зі снайперської гвинтівки СВД, випущені в одну точку з відстані 50 метрів. Хлопці, котрі в наших бронежилетах брали участь у штурмах, казали, що навіть не відчували влучання з автоматів. У своєму центрі ми також робили наземні гусеничні дрони, придумали їх практично з нуля. Дрон важить менше 200 кг, а може взяти на себе вантаж до 400 кг. Керування через FPV-окуляри, запас ходу – до 50 км, швидкість – 25 км. Уже була домовленість про виготовлення 10 дронів для однієї з бригад…
Зупинило ТЦК
Минулого року за 400 метрів від роботи Василя зупинили працівники ТЦК й мобілізували в ЗСУ. Після навчального центру він потрапив у стрілецький батальйон 128 окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади.
– Оскільки зараз важко знайти кваліфікованого зварника, роботи з наземними дронами довелося призупинити. Думаю, з мене було би більше користі для ЗСУ, якби я залишився зварником, хоча розумію, що тут не вистачає людей, і воювати теж комусь треба.
Виконує завдання на передовій
Як боєць піхотного підрозділу Сова виконує бойові завдання на передовій, його завжди призначають старшим групи, а найдовше відрядження на нуль тривало 58 днів без перерви. Умілі руки Василя дуже згодилися під час облаштування позицій.
– Коли ми вперше заїхали в посадку, там був старий бліндаж площею десь три квадратні метри, через його балки заглядало сонце. І ми місяць його укріплювали, а потім зробили ще один. Росіяни стояли близько, тому ми працювали тільки ночами, один боєць завжди слідкував за обстановкою. Коли копали, в одні мішки збирали чорнозем, в інші світлу глину. А далі все гарно замаскували травою й гілками. Я купив акумуляторні інструменти (болгарку, перфоратор, дриль), з допомогою яких ми як слід облаштували укриття. В ньому є все необхідне – Старлінк для зв’язку (теж купив за власні гроші), цілодобові камери спостереження, навіть примусова вентиляція. Найстрашніше для нас – коли ворожий дрон скидає отруйні гази, на цей випадок я під’єднав до ЕкоФлоу два вентилятори, які швидко провітрюють укриття, причому можуть направляти потоки повітря в різних напрямках.
Ворог поруч
Від передньої СП-ки (спостережний пункт) Сови до росіян усього 600 метрів, тому бійці періодично чують ворогів і бачать їх на власні очі.
– Ворожа піхота намагалася штурмувати сусідні позиції, і коли в наших хлопців почали закінчуватися боєприпаси, ми підключилися – допомогли їм вогнем. Та так, що аж стволи кулеметів були червоні. Особисто нас не штурмували, однак часто крили з мінометів і ствольної артилерії. Через інтенсивний вогонь та постійну роботу РЕБ до нас дуже важко було доставити боєприпаси й провізію, на якийсь час ми залишилися без води, а сніг уже розтанув. Тоді я згадав наземні гусеничні дрони, які розробляв дома, вони дуже згодилися б – не бояться обстрілів і не такі вразливі для РЕБ.
Стійкість не залежить від віку
На позиціях Василю доводиться працювати з різними людьми, які в стресових, екстремальних умовах поводяться по-різному.
– Я переконався, що стійкість людей залежить не від віку й здоров’я, а від розуміння й мотивації. Моя особиста мотивація – діти. Я українець і готовий життя покласти за своїх дітей, воюю тільки за них. Чому я, житель Західної України, тут? Бо не хочу, щоб росіяни прийшли до мене додому. Якщо просто сидіти, вони прийдуть у твою хату, тому треба дивитися наперед. І корчувати зло з самого початку, бо якщо вкорениться, буде набагато важче. Якби ми викорчували «русскій мір» із самого початку, то не мали б війни…
Нагадаємо, що У 23 Роман став оператором безпілотника у 128 Закарпатській бригаді, а також, що Учень із Хустської громади представить Україну на олімпіаді в Арабських Еміратах
Вас можзе зацікавити: Роботи 25 українських та зарубіжних митців представлено на виставці в Хусті
Василь раніше допомагав військовим, зараз служить у 128 бригаді