«Алюмнеум». ВІДЕО
«Алюмнеум». ВІДЕО. На вулиці Волошина, яка раніше називалася Жатковича, а в радянський період – Леніна є будівля, в якій наразі квартирує дитсадок. Колись там був зовсім інший заклад, який побудували ще чехи. Це – «Алюмнеум». Таку назву можемо побачити на старих світлинах. Одні старожили називали будівлю сиротинцем, інші – гуртожитком для гімназистів (сама державна реальна гімназія знаходилася там, де тепер розміщена перша школа). Тож що насправді приховує в собі загадковий «Алюмнеум»? Про це ми сьогодні і поговоримо.
Гуртожиток
Насправді обидва припущення і щодо сиротинця, і щодо гуртожитку є правильними. «Алюмнеум» був і тим, і іншим.
А почалося все тоді, коли Хуст увійшов до складу Чехословаччини. Оскільки чехи взялися активно вчити місцеве населення грамоті, постало питання про зведення більшої кількості навчальних закладів. Проте не в кожному селі була можливість дати дітям якісну освіту і не всі учні міських шкіл були хустянами… Отже, з’явилася потреба у гуртожитку. Найбільше на соціальне житло чекали діти з віддалених сіл.
«Алюмнеум» міг вмістити до сотні учнів гімназії. Але жили там і вчителі. Щодо дітей, то вони мали не тільки дах над головою та місце для ночівлі, із ними ще й активно проводилася виховна і просвітницька робота.
Директором гуртожитку був професор релігії Дмитро Попович. Тут також розпочинав свою роботу як вихователь о. Степан Себастіян Сабол (поет Зореслав).
Проживання не було безкоштовним
Ось як описував інтернат-сиротинець у своїх спогадах письменник Олександр Сливка.
«У 1920-х роках відкрили гімназію в Хусті. Учителі склалися по 600 корун, купили одноповерховий будинок, назвали його інтернатом і сиротинцем. Якщо учитель помирав, його діти могли проживати в цьому інтернаті. У 1930-1931 рр. за кошти, організовані Дмитром Поповичем, добудували східну частину будівлі, будинок став двоповерховий.
Інтернат почав називатися «Алюмнеум» – Будинок Милосердя. Оскільки дітей учительських було мало, а платити потрібно було за світло, опалення, утримання кухні, то вирішили приймати і не учительських дітей. Оплата становила 300 корун щомісячно. Не учительським дітям (селянським) держава надавала допомогу у розмірі 75% від суми плати за навчання (це становило 200-250 корун). Я (тобто, Олександр Сливка) платив за інтернат 1/4 частину (50-75 корун) повної суми. З 1931 року в «Алюмнеумі» проживали і духовні настоятелі: швагер Дмитра Поповича Зореслав, монах із Мукачівського монастиря. Діти простих селян православного віросповідання жили у приміщенні священика Олекси Кабалюка або безкоштовно, або із значною знижкою».
Що відомо про директора гуртожитку
Професор Дмитро Попович був священником, народився у 1899 року в селі Великі Ком’яти на Виноградівщині (зараз – Берегівщина). Закінчив гімназію у Калочі (Угорщина), теологічні знання здобув у Центральній духовній семінарії в Будапешті. Докторат захистив у Коложварі, що в Румунії. Працював викладачем релігії у Хустській реальній гімназії, а також очолював інтернат греко-католицької єпархії «Алюмнеум» у Хусті. Написав декілька монографій, а також підручник «Катехизм-апологетика».
У 1949 році Дмитра Поповича заарештувала і ув’язнила радянська влада. Він пробув у в’язниці до 1956 року. Помер у 1968 році, похований на цвинтарі «Кальварія» в Ужгороді.
Відомі випускники
Як Попович, так і Зореслав проводили серйозну роботу серед дітей. Мешканців «Алюмнеума» вони виховували чесними, добросовісними і духовно багатими особистостями. Низка випускників у майбутньому стала визначними людьми, серед яких були і науковці, і діячі творчої ниви, і священники. Серед тих, хто жив у цьому інтернаті-сиротинці варто згадати, зокрема, єпископа-мученика Теодора Ромжу, а також інших релігійних діячів, які впродовж тривалого часу змушені були працювати у підпіллі. Це – Іван Семедій, Іван Маргітич, Йосип Головач.
Дмитро Попович сприяв і формуванню майбутнього професора Василя Маркуся, правознавця, політолога, громадського діяча.
Загалом директор «Алюмнеуму» навчав своїх вихованців не тільки релігії, але й самого життя. Не було жодного дня, щоб він не займався зміцненням сили духу учнів.
Зараз на місці інтернату-сиротинця знаходиться дитячий садок №8 «Ялиночка».
Нагадаємо, що Де знаходився Крайовий суд у Хусті і які справи він розглядав, а також, що Готель Pannonia. Втрачений Хуст. ВІДЕО
Вас може зацікавити: Хустські німці і вулиця Німецька. ВІДЕО