Книгодрук Мора Вейнштейна. ВІДЕО
Книгодрук Мора Вейнштейна. ВІДЕО. Слово завжди мало вагу. Має воно і зараз. Утім сьогодні донести до інших думки дуже легко. Ми маємо інтернет, соцмережі, сайти. А в давнину були тільки книги, газети, листівки… Але в Хусті ще більше ніж сторіччя тому вже видавалося чимало цікавої друкованої продукції. Щоправда, відкрити друкарню міг далеко не кожен. Бракувало і фахівців для роботи на станках. Але все одно місто має чим пишатися.
Тож де в давнину у Хусті знаходилася одна із друкарень? Що там видавалося? Хто такий Мор Вейнштейн? Про це ми і поговоримо.
Перший книгодрук
Перша друкарня в Хусті з’явилася в часи Австро-Угорщини. Це був невеличкий приватний заклад на вулиці Ракоці (зараз – Карпатської Січі). Спочатку Ауслендер Ігнац відкрив у місті магазин із продажу паперу. Але згодом зрозумів, що цього йому замало. Тож вирішив розширити бізнес. У 1907 році Ігнац спромігся запустити друкарню яка швидко стала дуже успішною і популярною. Друкував він найчастіше рекламні листівки. Квартирувала друкарня “Ауслендер” у будинку старої міської управи (зараз її немає).
Інша друкарня розташовувалася теж на вулиці Ракоці і називалася “Книгодрук Мора Вейнштейна”. Знаходилася вона у двоповерховій будівлі, що розташовувалася одразу після костелу святої Анни і перед Окружним судом. Нині там квартирують класи багатопрофільного ліцею імені Магули (колишня гімназія-інтернат). А в ті далекі часи будівля ще й слугувала поштовим відділенням, а також в ній розміщувалися магазини Брехера та Розенфельда.
У мережі можна знайти фото, датоване 1910 роком. На ньому двоповерхова будівля вже є. Є й пізніші знімки, де видно вивіску: “Weinstein Mór Könyvnyomdája”, тобто Вейнштейн Мора Книгодрук”.
Обладнання було габаритним, фахівців – одиниці
Друкарське обладнання тоді було дуже габаритним. Це – не маленький ноутбук для набору тексту, а станок, який займав половину середньої за розмірами кімнати. Тож аби його перевезти доводилося залучати не одні робочі руки. Наприклад, у 1898 році аби перевезти з Мукачева до Ужгорода друкарські верстати, довелося залучити аж сім великих возів. Колона потрапила у снігову завію і долала 40 кілометрів аж три доби. Про це пише Тетяна Літераті у циклі “Втрачений Ужгород”.
Варто додати, що й фахівців, які вміли працювати з лінотипами, було мало. Вчились вони у Будапешті, Відні та Празі. Перші в нашому краї друкарні відкривали здебільшого євреї. При цьому устаткування було настільки дорогим, що нерідко їм у купівлі допомагали родичі, які емігрували до США, або ж вони купували станки у кредит.
Що друкували
Друкували хустські поліграфісти здебільшого книги, церковні календарі, молитовники, рекламні листівки, різні плакати, запрошення, наприклад, на весілля, афіші. Книги могли бути у шкіряних, картонних, навіть дерев’яних палітурках. Важливо було, аби в наборі містилися не тільки латиничні, але й кириличні літери, світський та церковний шрифти. Тоді друкарня могла мати більше різних замовлень.
Цікаво, що в Хусті при друкарні працювала і книгарня (хоча в місті були й інші книжкові магазини), де можна було придбати готову друковану літературу. На першому поверсі знаходилися власне цех, склад і крамничка, де також можна було оформити замовлення, а на другому розміщувалися приміщення, у яких зшивали видання і виготовляли палітурки, а також кабінети набірників.
У книгарні можна було придбати церковні і шкільні книжки, виписки з метрик, записні книжки, а також, як повідомляється у одній із рекламок, “аспідні дошки, лінії, церузи, тенту, папір і пера”. Майстерня з переплітання пропонувала не лише виготовити “красні і моцні” палітурки для нових видань, але й оновити старовинні книги.
У одній із листівок книгодрука Мора Вейнштейна повідомлялося, що друкарня може виготовити будь-яку друковану продукцію церковнослов’янськими, руськими, угорськими, латинськими, грецькими і єврейськими літерами швидко, добре і дешево.
Чехословацька доба
Відомо, що за часів Чехословаччини у Хусті, зокрема, в 1938 році працювала друкарня «Свобода». Саме там вийшов перший номер газети «Нова свобода», головним редактором якої був Федір Ревай. Невдовзі його змінив В.Гренджа-Донський.
У 1939-1944 pоках у Хусті працювала кооперативна друкарня, яку очолював Ізидор Гершкович. У листопаді 1944 році друкарню назвали «Карпатська друкарня», завідувачем призначили Михайла Блестіва, а помічником – Ізидора Гершковича.
Радянські часи і сьогодення
Хустська районна друкарня відкрилася у 1945 році на вулиці Корятовича. Тоді ж було створено газету “Сталінське слово”, яка згодом називалася “Ленінська правда”, а відтак “Вісник Хустщини”. Це видання власне і друкували у приміщеннях, розташованих поруч із редакцією. Редакцію, між іншим, радянська влада “заселила” у ошатний двоповерховий будинок знищеної під час Другої світової війни у таборах смерті заможної єврейської родини, виділивши перший поверх під кабінети. На другому оселився один із колишніх редакторів Михайло Гук. Тож колектив журналістів вигідно квартирував на одному подвір’ї з поліграфістами. Але в Хустській друкарні виходили у світ ще й тячівська – “Дружба” та рахівська районка “Зоря Рахівщини”.
На ті часи обладнання було непоганим. На жаль, зараз друкарня дуже потребує модернізації і жодна газета там не друкується.
Нагадаємо, що Де знаходився Крайовий суд у Хусті і які справи він розглядав, а також, що Готель Pannonia. Втрачений Хуст. ВІДЕО
Вас може зацікавити: Хустські німці і вулиця Німецька. ВІДЕО