Будівля на розі Львівської та Небесної Сотні
Будівля на розі Львівської та Небесної Сотні. Більшості краян ця споруда відома, як один із корпусів Хустського професійного ліцею сфери послуг. Інші знають будівлю, як будинок штабу Карпатської Січі. Тим більше, що на фасаді великими літерами здалеку можна прочитати напис “Карпатська Січ”. А ще тут були й інші цікаві заклади. Наприклад, перукарня Яноша Ембера… а в радянські часи ще й швейне ательє. Але не тільки… Тож які секрети приховує старовинна історична будівля на перехресті вулиць Духновича, Свободи, Львівської та Небесної Сотні?
Бій січовиків із чехами
Штаб січовиків тут розташували в листопаді 1938 року, хоча створили його ще в Ужгороді. Але коли Волошин із командою перебралися до Хуста, для роботи потрібні були відповідні приміщення. Тож ця споруда стала штабом.
І саме біля цієї будівлі точилися запеклі бої січовиків. Але зовсім не з угорцями, а з чеськими підрозділами, які базувалися в Хусті. Справа в тому, що між січовиками і чеською адміністрацією взаємини завжди були напруженими. Якщо із політичною владою — тобто урядом Волошина — чехословацьке правління вільно вело конструктивний діалог, то із амбіційними молодими січовиками спокійно спілкуватися не виходило. Січовики тоді займали позицію приблизно як українська тероборона на початку російського повномастабного вторгнення, поки не стала складовою ЗСУ. Карпатська Січ мала однострої, ієрархію, вишкіл та структуру, але не більше. Тільки після проголошення незалежності січовики стали армією новоутвореної держави. Щоправда, ненадовго.
Але фактично Січ створювалася як військова організація і зброю таки мала. Утім здебільшого нелегальну, яка поставлялася із-за кордону. Але вони могли вдатися й до пограбувань. Наприклад, у Закарпатському державному архіві зберігається повідомлення від начальника місцевої поліції про те, що січовики вкрали з чеських складів кулемети і гармати.
Власне через цей напад, скоєний 11 березня, через 2 дні – 13-14 березня чеські війська взяли в облогу штаб Карпатської Січі. Тож тут точилися справжні бої. Січовики оборонялися, проте було до сотні вбитих і поранених. Ця битва, можна сказати, їх знекровила напередодні наступу угорців 15 березня. Вони відстрілювалися з револьверів від чехів, ховаючись за барикадами зі стільців всередині будівлі.
Перукарня Ембера Яноша
Хоч січовики зайняли більшість приміщень у будівлі, перукарню та її господаря Яноша Ембера вони не чіпали. Заклад собі спокійно працював, а хустський, як кажуть, борбіль, спокійно стриг та голив клієнтів.
Збереглося фото, датоване березнем 1939 року, де на фасаді видно як сліди від куль після перепалки січовиків із чехами, так і вивіску над перукарнею.
Також інше фото з цією ж вивіскою є в електронному архіві світлин Будапештського музею. Воно теж датоване 1939 роком. Янош Ембер мав там перукарню і в часи Другої світової війни. Заклад був не люксового типу, але ошатний. Там часто стриглися мешканці тих сіл, які знаходяться у бік Ізи від Хуста.
Нелегальна біржа
Крім того, поруч із цією будівлею збиралися ті, хто шукав поденну найману роботу. Це називалося “нопсам”.
Тобто, якщо комусь із мешканців міста, наприклад, потрібно було покосити траву в саду, він ішов до відповідного місця і домовлявся за обсяг роботи та за оплату праці. Усі “торгові договори” укладалися виключно в усній формі. Часто найматися люди приходили уже зі своїми інструментами. Тобто, там на вулиці знаходилася своєрідна біржа праці, або центр зайнятості просто неба.
ПТУ, ліцей
За радянських часів приватних закладів, навіть перукарень не могло бути. Влада націоналізувала весь бізнес.
У 1954 році тут відкрився один із корпусів ПТУ № 4. У 2003 році його було реорганізовано у Хустський професійний ліцей сфери послуг.
Також тут діяло ательє мод, працювали професійні кравчині. Збереглася світлина з виглядом цієї локації за 1970 рік. Загалом тоді ательє мод були місцями, де люди могли індивідуально пошити одяг, вирвавшись із загального дефіциту та одноманітності стандартних моделей. Це були свого роду “осередки втечі” від сірості та спроби створити свій унікальний стиль. Вони були альтернативою масовому виробництву, де вибір був обмежений і часто не відповідав індивідуальним смакам.
Наразі на першому поверсі цієї історичної будівлі квартирують магазини.
Нагадаємо, що Де знаходився Крайовий суд у Хусті і які справи він розглядав, а також, що Готель Pannonia. Втрачений Хуст. ВІДЕО
Вас може зацікавити: Хустські німці і вулиця Німецька. ВІДЕО