Магазин мануфактурних товарів Іґнаца Роута
Магазин мануфактурних товарів Іґнаца Роута. Після відкриття “Коруни”, побудованої компанією Їнджиха Фрейвальда, весь перший поверх, який тоді, як і досі у всій Європі, називався підвальним, роздали в оренду під бізнес. Серед інших крамниць цікавим розмаїттям товарів вирізнявся магазин Іґнаца Роута. Продавали у ньому речі, купівля яких підтримувала місцевих виробників. Тож що це був за торговий заклад і що в цьому можна було придбати?
Що відомо про господаря
Згідно з переписом населення, у 1905 році у Хусті проживали дві родини Роут. Мор Роут мешкав на вулиці Торговичній, а Пийтер Роут на Митній. Тож Іґнац був нащадком однієї з цих сімей. Якої саме встановити не вдалося.
На жаль, у Хусті немає прямих родичів господаря крамниці. Із усіх Роутів, що проживали до 1944 року на Закарпатті, більшість стали жертвами Голокосту під час Другої світової війни. Інші, кому вдалося дивом уціліти, зараз проживають у США.
Що особливого було в магазині
Крамниця Роута була унікальна тим, що там продавалися товари, зроблені руками краян. Це була як автоматизована, так і напівавтоматизована та ручна робота. Практично більшість виробів на прилавках була тим, що зараз називається хендмейдом і високо оплачується. Варто додати, що товар, аби його ґазда взяв під реалізацію, мав бути дуже якісним. І це важливо, бо від клієнтів-покупців ніколи не надходило скарг.
Особливість такої торгівлі цінна тим, що магазин підтримував як місцеві міні-заводи, так і індивідуальних виробників. Тобто, гроші від реалізації давали можливість виживати у непрості часи Другої світової війни простому населенню, яке приносило для збуту свою продукцію.
Чим торгували
Серед найціннішого краму були ювелірні вироби. У Хусті в ті часи було декілька фахівців, які працювали із золотом та коштовним камінням. Тож збувати зроблене допомагав їм Іґнац Роут.
Мідні, срібні та позолочені підсвічники незважаючи на те, що в багатьох краян у ті часи вдома вже було світло, все одно користувалися попитом.
Крім того, чимало мешканців сіл, утримуючи вдома худобу, виготовляли вироби зі шкіри. Це були сумочки, пояси, навіть взуття. Також у магазині можна було придбати керамічний посуд, вироби з дерева, різні килимки, усілякі сувеніри.
Ще одним цікавим товаром було мило. Його варили з кісток тварин. Але вже навіть тоді, століття тому, мило було не лише простим господарським, але й ароматизованим, ніжним, із різними добавками.
Ізяни, які славляться плетінням із лози, нерідко давали збувати Роуту кращі кошики, фляги для вина та інший крам.
Проте в магазині не було продуктів та напоїв, одягу та текстилю, лише готові вироби працьовитих краян.
Загалом мануфактурне виробництво базувалося на ручній праці працівників, хоча інколи використовувалися прості механізми.
Перед магазином, як можна побачити на світлині, датованій 1939 роком, бажаючі могли підточити ножі. У Хусті завжди були люди, які на цьому спеціалізувалися.
Магазин Іґнаца Роута працював у 1939-1944 роках. Цікаво, що на вивісці написано не “Мануфактурний товар”, а “Манафактурний”. Але на помилку, скоріш за все, тоді ніхто не звертав увагу.
Нагадаємо, що Де знаходився Крайовий суд у Хусті і які справи він розглядав, а також, що Готель Pannonia. Втрачений Хуст. ВІДЕО
Вас може зацікавити: Хустські німці і вулиця Німецька. ВІДЕО