Крамниця зерна і борошна у Ратуші
Крамниця зерна і борошна у Ратуші. Такого розмаїття хліба, як зараз, у давнину не було. Багато жінок тоді займалися виключно вихованням дітей та веденням домашнього господарства, ніде не працювали, тож хліб пекли самі вдома. Тим не менше, більш ніж сторіччя тому пекарні у нас були. І випікали в них запашні булочки та хрусткі батони… Та чи не найбільшим попитом усе ж користувалися магазини, у яких продавалося зерно та борошно. Один із них належав Давиду Кагану (Кáhán David). Тож що це була за крамниця? Де знаходилася? Що там могли придбати хустяни?
Де шукати
На жаль, місце, де знаходився магазин, нині змінено до непізнаваності. Крамниця розташовувалася на вулиці Карпатської Січі (Раковці, Масарика у давнину) у будівлі старої Ратуші, тобто будинку уряду.
У мережі можна знайти декілька світлин із видом на торговий заклад за різні роки. Відомо, що у 1912 році він належав саме Кагану.
А от на листівці за 1917 рік видно вивіску з ім’ям наступника – Гофмана. Жили Гофмани, між іншим, на вулиці Ружовій.
Заради справедливості варто додати, що коли перекладали прізвища та імена хустян із угорської, було допущено багато помилок. Навіть прізвище, відоме нам зараз як, наприклад, Кохан раніше писалося, як Káhán, тобто Каган. А представників цього роду у місті було багато. Жили вони, як можна пересвідчитись, заглянувши у реєстр мешканців міста за 1905 рік, на вулицях Луговій, Лакоц, Зоряній, Вітровій, Шаркозі, Торговичній. Хоча можливо, що Кагани й навмисне змінили написання прізвища на Кохан, Кошан, Кочан (зустрічаються різні варіації), бо в ті часи наші земляки нерідко вдалися до подібних дій, адже зазнавали утисків від політичних систем, які в нашому краї на початку і майже до середини ХХ сторіччя часто змінювалися.
Чим торгували
Магазини в давнину широко рекламувалися, бо власники знали, що чим більше населення обізнане з їхньою продукцією, тим більше у них може бути постійних клієнтів. Тож завдяки тогочасним листівкам зараз ми можемо дізнатися про цікавий асортимент продукції цього магазину.
Звісно, продуктом номер один було борошно. Але не тільки пшеничне, але й кукурудзяне, житнє, вівсяне, горохове, ячмінне та інші. Вони ще сортувалися між собою у залежності від ступеню помелу та обробки зерна.
Продавав винахідливий ґазда і хлібобулочні вироби. Зокрема, мав у наявності цікавий хліб із хмелем. Господар запевняв, що хмелева закваска є чудовим антисептиком, тому такий хліб довго не псується, є неймовірно корисним для здоров’я та має неповторний смак і аромат. Також у продажу був хліб із паприкою, кукурудзяний, калач і булочки.
Був на поличках магазину і пекарний порошок, який у ті часи саме набував величезної популярні. Зараз він більш відомий, як порошок для печива, а тоді його знали, як порошок Ауґуста Оеткера, який у 1891 році у Німеччині запатентував бренд «Dr. Oetker». Аби краяни більш активно купували розпушувач, він продавався разом із рецептами, віддрукованими у друкарні Ауслендера Іґнаца, яка квартирувала неподалік борошняної крамниці. Були у продажу і дріжджі та ванільний цукор.
Із приходом у наш край радянської влади весь приватний бізнес було ліквідовано. А з часом… знищено і будівлю старої Ратуші.
Нагадаємо, що Де знаходився Крайовий суд у Хусті і які справи він розглядав, а також, що Готель Pannonia. Втрачений Хуст. ВІДЕО
Вас може зацікавити: Хустські німці і вулиця Німецька. ВІДЕО