Втрачене Мукачево. Легендарний кондитер Петро Добра
Втрачене Мукачево. Легендарний кондитер Петро Добра. Кожне місто має свої унікальні традиції і унікальних людей. У давнину в Мукачеві було чимало відомих мешканців, які розвивали свою справу, відзначилися своїми талантами і виробляли дивовижну продукцію. Один із них – Петро Добра. Саме про нього і піде мова.
Джерело
Про кондитера розповів Володимир Горішняк, адміністратор групи “МукачевоSOS”
Легендарний шеф-кондитер
Автор славнозвісного “Мукачівського” торту Петро ДОБРА у спецпроекті групи “МукачевоSOS” – “Мукачівці – люди честі і гідності”
“Ріго Йончі”, “Картопля”, “Фруктове”, “Корзинка” і, звичайно, торт “Мукачівський”… Це – саме ті смаколики, на яких зростало не одне покоління мешканців міста, а їхній смак ніколи не сплутати з будь-якими іншим десертами.
Втім, ані тоді, ані тепер, мало хто замислюється над тим, що перш, ніж потрапити до свого споживача, всі ці смаколики проходили крізь сито численних погоджень всіляких комісій. А технологічні карти із докладним описом рецептури тістечок, затверджувалися у високих кабінетах “нагорі”.
Се ля ві, але за часів срср по-іншому бути не могло. Дотримання держстандртів та відповідність продукції параметрам, зазначеним у рецептурі було заведено в ранг культу і суворо каралося різними органами (на кшталт ОБХСС) у разі його недотримання чи невідповідності.
Не за всі гроші світу
Пишу про ці речі настільки докладно аби наш молодий читач добре зрозумів одну просту річ. Будь-яке тістечко, (не кажучи вже про торт, який отримав свою назву на честь місто, де він, власне, і народився) у ті часи мало бути якщо не шедевром кондитерського мистецтва, але точно що смачним, поживним і “не за всі гроші світу”.
Так ось, ви будете вражені! Автору цих рядків довелося докласти чимало зусиль, аби, нарешті, дізнатися ім’я людини, яка в далекому 1970 році разом із своїими помічниками розробила рецептуру унікального торту і подарувала його рідному Мукачеву. Більше того, під час роботи над матеріалом, мені пощастило розшукати колег і родичів того самого кондитера. Кндитера, який все своє життя присвятив розробці та випіканню тістечок, тортів, солодких десертів. І саме родичі легендарного Маестро, на правах ексклюзиву, передали нашій групі світлини з родинного архіву. Крім того, навіть диплом майбутнього головного кондитера Мукачева, який засвідчував факт завершення ним курсу кондитерського ремесла 17-річним хлопцем. Тим самим хлопцем, якому через три із гаком десятиліття, завдяки своєму кондитерському шедевру, пощастить назавжди вписати своє ім’я і історію Мукачева.
56 років у кондитерських цехах
Забігаючи наперед скажу: ці унікальні артефакти, як власне і світлини, мені надала онучка найпопулярнішого кондитера на Закарпатті за часів існування радянського союзу. Їх унікальність полягає в тому, що ніколи раніше вони на широкий загал ніде не оприлюднювалися. Отже просто зараз у вас є унікальна можливість першими і вперше побачити їх на власні очі.
Отже, знайомтеся – Петро Петрович Добра. Людина, яка із 70 прожитих років, 56 провела у кондитерських цехах. Він пройшов шлях від помічника майстра до завідувача кондитерським цехом славнозвісної кав’ярні “Вікторія”, розташованої в самому серці Мукачева.
Саме тут Добра пропрацював майже сорок років завідуючим кондитерського цеху, невтомно радуючи нас смаколиками, які до тепер асоціюється у багатьох з нас із смаком дитинства. На прикінці 80-х років минулого століття Петро Петрович захворів. То ж роботу, яку він любив понад життя, йому довелося полишити. А невдовзі – 6 вересня 1990 року – легендарного кондитера не стало…
Дитинство
…Народився Петро Петрович Добра 13 серпня 1920 році в селі Імстичево Іршавського району на Закарпатті. Він був найменшою, п’ятою, дитиною в родині і з”явився на світ вже після смерті батька, який подався до Америки на заробітки і там помер за нез’ясованих обставин.
Відтак, вихованням маленького Петра довелося зайнятися його старшій сестрі. Вона все життя мешкала в Мукачеві із своїм чоловіком, який, між іншим, відіграв неабияку роль у вихованні майбутнього майстер-шефа кондитерського мистецтва. Адже саме він наполіг на тому, аби Петро пішов на курси, де навчали випікати шитиміні та різні смаколики. І між іншим, таке рішення свояка аж ніяк не було випадковим: маленький Петро понад усе обожнював солодке і в родині навіть не знали як дати тому раду.
Юність
Цікавий факт: коли Петро вже навчався на курсах кондитера і проходив практичні заняття у цеху. Тоді він так саме не зраджував своїм пристрастям до солодкого і не було тієї сили, яка могла його хоч-якось зупинити. Коли про це стало відомо чоловікові сестри, Петрові вдома за це неподобство добряче перепало. Але в ролі “адвоката” маленького поїдача солодощів виступив… його шеф-наставник.
Він не лише насварив родича Петра за те, що той нагримав на його учня, а й дозволив Петрові “їсти солодкого стільки, скільки у тебе влізе”. Навіть пообіцяв, що за цю “надмірну дегустацію” він його ніколи сварити не буде. Ну, і зрештою одного дня сталося те, що неодмінно колись мало статися. Петро так наївся солодкого, що… аж переївся. Йому було вкрай недобре і ось після того самого випадку, він більше майже не їв солодкого. Хоч і все своє свідоме життя працював кондитером.
Робота
А розпочинав свій трудовий шлях майбутній маестро кондитерських виробів як помічник майстра з виготовлення… морозива. У повоєнні роки на території теперішньому “зеленого” ринку в Мукачеві розташовувався цех з виробництва цього десерту. А зовсім поруч, по сусідству, знаходився кондитерський цех, куди, власне, трохи згодом і перевівся Петро.
Цей біографічний факт з життя Петра Добри мені розповіла його онука Оксана. Тож, звісно, я не міг не скористатися слушною нагодою, аби якомога більше дізнатися про її легендарного дідика.
“Коли діда не стало, мені було лише шість рочків. То ж, звісно, що я не можу пам’ятати його дуже добре, але деякі фрагменти закарбувалися в пам’яті на все життя.
Приміром, я добре пам’ятаю ті тортики, які дідо власноруч випікав до наших з братом днів народження, – говорить Оксана. – Але, перш, ніж їх з”їсти, ми з батьками вирушили до… фотостудії. Звісно, дідовий торт був незмінним артефактом цієї сесії. Ну, а вже потім ми всією родиною поверталися до дому, сідали за сервирований стіл і ласували черговим дідовим смаколиком. До речі, у дідика була дивна звичка: він полюбляв читати ранкові газети просто під час сніданку. А іще мені закарбувалося в пам’яті те, як наш дідо сидить, приставивши одне вухо до радіоприймача і щось уважно слухає. Це вже потім від своїх батьків я дізналася, що наш дідо дуже полюбляв слухати “Радіо Свобода”, і “Голос Америки” – радіокомпанії, які за часів СРСР вважалися антирадянськими а тому – забороненими для прослуховувань”.
Рецепти
Спілкуючись з Оксаною, я просто не міг не поцікавитися: чи збереглися в їхній родині якісь блокноти, в які Петро Петрович власноруч записував свої фірмові рецепти смаколиків?
“Ніколи не чула від своїх батьків, аби дідо вів зошити з рецептами тортів чи інших ласощів. Зараз я проживаю у тому самому будинку, де колись мешкав Петро Петрович. А отже, якби такі блокноти існували в природі, то про їхню наявність я б точно що знала. Щоправда, мій тато казав, що дідику мав якусь унікальну старовинну книгу з кондитерського мистецтва, видану угорською мовою. Але куди вона зрештою поділася – нікому з нас невідомо.
Захопленя
Серед інших “захоплень” Петра Добри у вільний від роботи час, було… тихе полювання.
“Дідо обожнював ходити в ліс на гриби… Точніше сказати – їздити. Бо він мав моторбіціглі (так ми казали на мотоцикл) і ось саме на ньому він зазвичай ходив у ліс і завжди повертався додому з кошиками, повними грибів”.
Петро Добра за національністю був русином. Втім, це не заважало йому вільно спілкуватися угорською мовою (військовий вишкіл майбутнього кондитера проходив саме в мадярському війську) і навіть читати на івриті.
Торт існує дотепер
На щастя, доля мукачівського торту виявилася більш, ніж щасливо. Цей кондитерський смаколик, на якому зростало не одне покоління мукачівських дітлахів, не канув в Літу, успішно втримав випробування часом і дотепер продовжує радувати своїх відданих фанатів.
Напевно, для багатьох мукачівців не є секретом, що цей смаколик і сьогодні випікають в кондитерському цеху одного з гіпермаркетів нашого міста. Щоправда, кількість тортів, які виготовляються на продаж – обмежена.
А ще, за словами фахівців, які достеменно знають яким би мав бути мукачівський торт в оригіналі, “останнім часом рецептура його виготовлення відчутно порушена. Від цього мукачівський торт нагадує його бліду копію”. Але головне полягає в тому, що торт – є! І він, як і багато десятиліть тому, так саме користується величезним попитом серед тих, хто через його неповторний смак мріє бодай на кілька хвилин повернутися у дитинство. Смакуючи десерт, знову і знову переживає ті самі щасливі моменти від зустрічі із прекрасним.
Наостанок
Напевно, на цьому можна було б поставити крапку. Але виключно для тих, хто дочитав цей пост до кінця, група “МукачевоSOS”… підготувала сюрприз у вигляді вкрай оптимістичної новини. Так, ось, за інсайдерською інформацією нашою групи наразі активно проговорюється питання щодо можливості… відновити оригінальну рецептуру мукачівського торту. Крім того, розглядається можливість, аби якнайшвидше запустити його в масове виробництво.
Наголошую, що мова йде саме про торт Мукачівський. І про різного штибу торти-репліки, які мають назву аналогічну до назви нашого міста, ця новина не має жодного відношення.
Обіцяю, друзі, що про всі подробиці та обставини повернення легендарного торту із забуття до нас – мукачівців та гостей нашого міста, учасники групи “МукачевоSOS” дізнаються першими! І, напевно, було б дуже символічно, аби прем’єра відродженого “мукачівського” торту відбулася вже менше, ніж за місяць – 13 серпня 2025 року. Адже саме цього дня легендарному кондитеру нашого міста Петру Петровичу Добрі мало б виповнитися 105 років…
Нагадаємо, що Де знаходився Крайовий суд у Хусті і які справи він розглядав, а також, що Готель Pannonia. Втрачений Хуст. ВІДЕО
Вас може зацікавити: Хустські німці і вулиця Німецька. ВІДЕО