Колишній прикордонник став безхатьком у Мукачеві
Колишній прикордонник став безхатьком у Мукачеві. Проблема страшна. Чимало людей опиняються просто неба на вулиці. У кожного були свої причини, чому вони зламалися. Але зараз суспільство мало б їх хоч якось підтримати.
Джерело
Допис у сецмережі оприлюднив Володимир Горішняк, адміністратор групи “МукачевоSOS”
Мукачівські безхатьки
Вчора працівники Управління соціального захисту отримали слушну нагоду не лише розмірковувати на камеру перед журналістами про свою виняткову роль у спроможності вирішувати “питання мукачівських безхатьок”. Вони могли й долучитися до цього процесу в так би мовити практичній площині. Та й те лише після того, як правозахисник Віктор Туряниця персонально завітав в ратушу до УСЗН. Прмйшов, аби повідомити наших “соціальних захисників” про те, що у них мало не під самим носом від самого ранку лежить безхатьк. Він при цьому випромінюав на всю площу Духновича нечуваний сморід і на додачу до цього має ще серйозні вади з ногою, яка в гіпсі.
Треба визнати, що “вихід в народ” не те, що виявився надто результативним, але принаймні дав надію, що долю принаймні одного безхатька буде вирішено позитивно.
Хто він
Безхатьком, який віднедавна оселився під ялинками на площі Духновича у Мукачеві, виявився Михайло 1975 року народження, – говорить правозахисник Віктор Туряниця. – З його слів, він понад 17 років відслужив у мукачівському прикордонникому загоні. А ось що сталося згодом і чому колишня людина в погонах опинилася на вулиці, чоловік розповідати не став. Відомо також, що Михайло має проблеми зі здоровям – одна з його ніг – у гипсовій пов”язці. На жаль, чоловік не дотримується елементарних норм гігієни, від нього погано смердить, і навколо нього весь час – цілий рій мух.
Зі слів Віктора Туряниці, коли Михайло поскаржився на спрагу, представниця УСЗН вчинила акт доброї волі – і у сусідній крамничці придбала для безхатька пляшку питної води.
Візит до поліції
Наступним пунктом нашого шляху у пошуках вирішення долі Михайла став наш візит із представницею УСЗН до головного офісу Нацполіції, – говорить Віктор Туряниця. – Саме там нам повідомили, що свого часу Михайло проживав на колишній вулиці Краснодонській (нині – Йосипа Терелі). А ось через які обставини людина опинилася на вулиці – це питання має дослідити поліцейський.
Наразі у Мукачівській громаді немає закладу, у якому б могли надавати всебічну підтримку людям, що вештаються вулицями та порушують громадський спокій. Цей сумний факт констатують журналісти “М-студіо”. Вони за іронією долі буквально лічені дні тому вийшли в етер з сюжетом, присвяченому мукачівським безхатькам та проблемою їх подальшої соціалізації. – Та, на жаль, збудувати таку установу навіть не планують. Розглядають лише підписання контрактів з існуючими благодійними чи громадськими організаціями, що надаватимуть послуги соціальної підтримки.
Немає партерів
Інакшими словами, Мукачівська міська рада готова купувати їх послуги, а волонтери натомість підтримуватимуть таких людей на базі своїх центрів чи штабів. Як розповідають в управлінні соціального захисту населення така практика успішно працює у інших регіонах нашої країни. Та поки на теренах громади не знайшли таких соціальних партерів, люди, що потребують соціальної підтримки чи можливої лікарської допомоги залишаються на вулицях Мукачева.
Ось як відреагувала Катерина Легерда, представниця ГО “Волонтери Закарпаття”: “Купувати послуги… Чотири роки розглядають, шукають громадські, благодійні організації, які будуть виконувати функції держави на місцях, вмісто них, чиновників?!
Ви точно? Ваш центр соціальних послуг лиш на папері, а реальна робота зведена нанівець!
У 12 отг, містах області, відкриті подібні заклади центри, які ефективно надають соціальні послуги потребуючим, лиш в Мукачеві нема можливості… нема політичної волі, нема бажання, бо це нелегка робота!
Центри в інших містах є
Легше гроші віддати в інші громади, ніж самим відкрити те, що десять років тому ліквідували…
Не переймайте досвід міст України, досвід нашої Закарпатської області очевидний, як функціонують центри по наданню соціальних послуг, ба більше, деякі керівники в містах. Паралельно із безоплатними ліжками, відкривають госпрозрахункові ліжка для тих, хто спроможний оплатити за ці послуги.
Соціальна царина у всьому світі є дотаційною, безхатьки це проблема вічна, вона ніколи не зникне, тому держава не може заробляти на соціальній сфері, однак повинна надавати соцпослуги, що передбачено українським законодавством!
Це пряма прерогатива виконавчих органів влади на місцях, а не благодійників, завжди шукають дурнів, не ті часи, засукали рукава і відробляти заробітні плати громади, яка вас усіх там утримує!
Чи допомагатимуть безпритульним
Словом, керманичі міста на разі опинилися перед доволі непростим вибором. Або вони і надалі утримуватимуть коштом громади доволі обтяжливий штат Управління соцзахисту, або… або вони, нарешті, як і обіцяли переглянуть оргштатну сктуктуру в бік скорочення чиновників. А на вивільнені кошти, забезпечать бодай якісь умови для людей, які, в силу різних причин, опинилися на “дні” соціуму.
Зрозумілим поки залишається одне: одночасне утримування і штату соцзахисників, і безхатьок є неможливим в принципі. Бо коштів зі скарбниці громади і на одних і на інших, у нас точно не вистачить…
Нагадаємо, що Де знаходився Крайовий суд у Хусті і які справи він розглядав, а також, що Державна реальна гімназія. ВІДЕО
Вас може зацікавити: Хустські німці і вулиця Німецька. ВІДЕО