Чому меморіал у Мукачеві досі без світлин Героїв
Чому меморіал у Мукачеві досі без світлин Героїв. За чотири місяці чиновники так і не спромоглися довести проєкт до логічного завершення. Принаймні, фото захисників на меморіалі досі не з’явилися.
Джерело
Інформацію у соцмережі оприлюднив адміністратор групи Мукачево SOS Володимир Горішняк
Чому меморіал безликий?
“БЕЗЛИКИЙ МЕМОРІАЛ. СКІЛЬКИ ІЩЕ ПОВИННО ПРОМАЙНУТИ ЧАСУ АБИ НА НЬОМУ НАРЕШТІ ЗЯВИЛИСЯ СВІТЛИНИ ПОЛЕГЛИХ ГЕРОЇВ?
У Мукачеві ще наприкінці вересня минулого року встановили металеву конструкцію в пам”ять про загиблих воїнів-земляків. Проте ратуші не вистачило чотирьох(!) місяців, аби довести цей проект до логічного завершення
3 листопада 2023 року став чорним днем в літописі славетної 128-ї бригади: через ракетну атаку орків, тоді загинуло 19 військовослужбовців ЗСУ.
А вже за лічені дні після цієї трагедії, 5 листопада, мукачівці, за покликом власного сумління, зібралися в центральній частині міста аби вшанувати пам’ять загиблих. Місцем такої зустрічі мукачівці обрали металеву конструкцію. Її комунальними службами міста було встановлено кількома місяцями раніше – ще наприкінці вересня.
Пам’яті загиблих
Звісно, що про трагедію 3 листопада тоді ніхто знати не міг. Стелу, за рішенням міської влади, було встановлено з метою вшанування пам’яті мукачівців, які загинули у війні проти рашистів від початку повномасштабного вторгнення.
Саме на цьому, ще в серпні минулого року неодноразово наголошувала заступниця мера Юлія Тайпс.
Цікаво, що на момент тієї зустрічі, батьки полеглих Воїнів вже встигли навіть здати чиновникам з ратуші світлини дітей та родичів. Вони згодом і мали бути розташовані на меморіальній стелі в пам’ять про загиблих.
Минуло 4 місяці
Втім, час спливав невблаганно. Від моменту встановлення конструкції вже промайнуло чотири(!) місяці. Проте світлини загиблих воїнів на стелі до теперішнього часу так і не з”явилися. І зараз все йде до того, що вони тут і не з”являться. Насамперед, це обумовлено тим, що тепер вже деякі з батьків загиблих воїнів виступають проти аби тут були розташовані світлини їхніх дітей. Своє рішення вони обґрунтовують фактами. По-перше, біля цієї стели у листопаді минулого року вже відбувся молебень за полеглими воїнами, який проводили представники духовенства. І цей молебень був не в пам’ять про їхніх дітей.
Ну і, звісно, батьків загиблих обурює той факт, що за стільки часу ратуша не винайшла можливості ані роздрукувати світлини воїнів, ані розташувати їх на стелі. Крім того, не провели офіційні заходи з відкриття меморіалу.
Що завадило?
Що саме завадило ратуші це зробити достеменно точно не відомо. Але, як стверджують батьки та родичі загиблих, одна з причин через яку сталася затримка відкриття стели, в самій ратуші пояснили тим, що світлини воїнів було відправлено друкувати… за кордон. Там же технологія друку світлин є доволі кропітка і потребує чимало часу.
Звісно, тут я не стверджую, що все було саме так. Тут я лише переповідаю те, що мені особисто довелося почути з перших вуст – від родичів самих загиблих.
Але навіть якщо “все було не так”, то все одно постає питання, яке не може не хвилювати батьків загиблих воїнів: де світлини? Зрештою, чому у вік нанотехнологій вони друкуються так довго? А, можливо, їх друкувати ще навіть не починали…
Креатив ратуші?
Звичайно, така вайлуватість чиновників, яких було залучено до участі в роботі та розробці самої стели – нехай залишається на їхній совісті.
Але зараз хотілося б сказати про дещо інше. І, можливо, саме це “дещо інше”, хоч трохи заспокоїть батьків з приводу того, що меморіал в пам’ять про їхніх дітей, який би вже давно мав бути відкритим, досі перебуває у… підвішеному стані.
Так ось, зараз важко сказати хто саме “креативів” у ратуші над створенням цього проекту, але більш безглуздого проекту годі було і вигадати. І саме тому я не виключаю, що стела, яку було виконано в такий незграбний спосіб, реально здатна… образити почуття родин наших полеглих захисників.
Більше того, я не виключаю, що після виходу цієї публікації, постане питання про… демонтаж самої конструкції.
Що за силуети?
І просто зараз я наведу лише декілька аргументів, які прямо вказуватимуть на те, що такі припущеннях, на жаль, цілком мають рацію.
Так ось, по-перше, люди, які хоча б трішки розуміються у військових одностроях, не можуть не звернути увагу на ті силуети, які зображені на металевому пано. Відтак у них може виникнути цілком слушне запитання: якщо конструкція справді покликана увіковічити пам’ять загиблих воїнів ЗСУ, тоді до чого на ній силуети воїнів… інших армій.
Про те, що такі силуети воїнів іноземних армій тут ніяк не парують, ще кілька місяців тому доволі влучно зазначила в соцмережі одна з мешканок нашого міста (на жаль, через плин часу не можу пригадати її прізвище). Так ось, якщо уважно придивившись до силуетів на стелі, то можна погодитися з нею, що в цьому контексті вони виглядають, м’яко кажучи, недоречно.
Що далі?
Але, аби не перебирати на себе роль військового експерта з досліджень історії військового однострою, я вирішив звернутися до людини, яка в питаннях військової історії – є визнаним авторитетом. Це – доктор історичних наук, голова ГО “Український інститут воєнної історії”, автор багатьох наукових праць, полковник ЗСУ Віктор Карпов….
Коментар
– Так, навіть при поверхневому огляді, можна з абсолютною впевненістю стверджувати, що далеко не всі силуети, що зображені на стелі мають відношення до Збройних Сил України, – сказав в ексклюзивному коментарі нашій групі Віктор Васильович Карпов. – Приміром, по кептарику (головному убору) воїна, який знаходиться крайнім ліворуч, можна сказати, що такий елемент військового однострою був притаманний воїнам імперських армій – тієї ж австро-угорської або навіть… російської, часів Петра І.
Інший силует, що зображений поруч, відображує однострій воїна… американської армії. Те саме повною мірою стосується і воїна в касці. Такі використовувала армія США за часів проведення воєнної кампанії у В’єтнамі. І нарешті, четвертий силует. Берет воїна справді дуже подібний до нашого, українського. Але, якщо не звертати уваги на… погон воїна. А ось якщо брати це до уваги, то в мене не має жодного сумніву, що цей погон засвідчує приналежність воїна до армії… Бундесверу.
Воїни інших армій?
Отже, з одностроями, за допомогою авторитетного експерта, ми розібралися. На меморіальному пано в пам’ять про загиблих воїнів ЗСУ, і справді розташовані силуети воїнів… інших армій світу. Як насправді таке дикунське невігластво могло трапитися?… Відповідь не це запитання мешканцям громади мали б надати в ратуші. Але те, що через ось таку невідповідність ми зганьбилися на весь білий світ – факт абсолютно доконаний. І дійсно. Якщо ми справді маємо на меті вшанувати світлу пам’ять саме наших, українських, воїнів, то до чого, тут перепрошую, кептарик воїна часів австро-угорської імперії? Питання, погодьтеся, риторичне.
Але і це ще не все. За задумом авторів проекту на конструкції (причому з обох боків) мають бути розташовані світлини полеглих Героїв. Але якщо з одного боку, мало напружившись, ми таки можемо прочитати надпис “Світла пам’ять героям”, то зі зворотного виходить суцільна абракадабра. А поруч – знову ж таки світлини наших соколиків.
Конструкція не гумова
Нарешті, ще один аргумент, який наочно засвідчує: коли в ратуші цей проект затверджували, то про практичний нюанс цієї стели точно ніхто не подумав. Йдеться насамперед про те, що конструкція – не гумова. Відтак, вона має обмежену кількість місць для світлин загиблих. В Україні – війна триває другий рік. І достеменно точно сказати, коли саме вона звершиться ніхто не в змозі. А відтак, з цілком об’єктивних причин ми не можемо знати, скільки ще наших земляків повернуться з цієї жахливої війни “на щиті. А отже, цілком може статися так, що вільних клітинок на меморіальній стелі не вистачить. І що тоді?… Демонтувати стару стелу і встановлювати нову? Чи розбирати іще одну квітникову клумбу і додатково встановлювати поруч ще одну конструкцію?… Погодьтеся, але всі варіанти – не з найкращих.
І нарешті, давайте зважимо ще на один вагомий аргумент, який точно – не на користь конструкції до якої і без того так багато і слушних запитань, і небезпідставних нарікань.
Ініціатива ратуші із встановленням в центрі міста металевої стели зі світлинами загиблих воїнів, виникла не одразу. А лише після того, як за ініціативи низки громадських організацій міста та фінансової підтримки з боку депутата міської ради Олександра Яцканича. У центрі міста вже було встановлено сім стел. Вони стали нехай і тимчасовим, але справжнім “народним меморіалом” вдячності мукачівців полеглим героям.
Чому меморіал не завершили
Іншими словами, тільки-но в ратуші усвідомили, що мешканці громади виявилися більш оперативними за чиновників вони одразу спробували якось виправити цей конфуз. Але що з того вийшло – ми вже мали нагоду побачити. Намагаючись бути розумною заднім числом, влада міста так поспішала, що накоїла цілу низку інших “дитячих” помилок і тим самим остаточно виставила себе на посміховисько в очах громади.
Ось чому, в тих умовах, що склалися, єдине правильним і мудрим рішенням з боку ратуші був би… якнайшвидший демонтаж цього “кептарика” – як проекту, котрий засвідчив його цілковиту незграбність.
Зрештою, інколи визнавати власні помилки є більш благородною справою, ніж виглядати повними бовдурами. Але з іншого боку, визнання помилок – це вичинок, на який спроможні лише ті, хто має бодай якусь здатність до самокритики…”, – йдеться у дописі.
Нагадаємо, що Жінка з Краматорська продає на Закарпатті мотанки, аби підтримати ЗСУ, а також, що У Хусті вчили жінок ВПО бути гарними
Вас може зацікавити: Закарпатського безхатька викинули з лікарні і порадили мити ноги
Чому меморіал у Мукачеві досі без світлин Героїв