Коли у Хусті з’явилося світло і як освітлювали вулиці в давнину
Коли у Хусті з’явилося світло і як освітлювали вулиці в давнину. Ще трохи більше ніж 100 років тому усе Закарпаття вночі поринало у темряву. Міста і села потопали у чорноті. У будинках горіли свічки та гасові лампи, вулиці практично не освітлювалися, а там, де були ліхтарі, світили вони не від електрики, а від гасу.
Проєкт «здерли»
Усі ми знаємо про Теребле-Ріцьку ГЕС, практично найбільший проект електрифікації у області. Але зведено її було у 1949-1955 роках. А перший промисловий струм вона дала аж у 1955 році. При цьому, радянська влада просто скопіювала проєкт чеського інженера Кріжка, який він розробив ще у 1923 році.
Утім утілити в життя задум не встиг, бо в нашому краї постійно змінювала влада. Перед тим наші водойми досліджували австрійські, угорські та італійські спеціалісти. Вони визнали потенціал річок дуже потужним. При цьому ще у 1960 році далеко не всі села нашого краю було електрифіковано.
Коли з’явилося світло в Хусті
Цікаво, що ще у 1884 році в Угорщині, до складу якої тоді входили наші землі, було прийнято закон про розвиток енергетики. Він передбачав електрифікацію залізниць, міст і сіл. Проте втілити у життя програму було важко, бо у людей не було грошей на світло. Навіть у власників крамниць.
Аж у 1902 році електрика з’явилася в Ужгороді – на меблевій фабриці. Звідти струм отримали деякі вулиці та будинки. Хоча ще наприкінці 1890-х газогенераторні установки встановили на більшості фабрик, заводів, млинів. У Мукачеві у 1903 році будапештське товариство «Пробус» побудувало електростанцію. У 1908 році світло було вже у Берегові. У 1913 році були електрифіковані Хуст та Вишково. У 1932 році було збудовано газо-генераторну станцію у Виноградові.
Що було до того?
А що було раніше. Раніше вуличне освітлення вмикали ліхтарники. Вони підходили до кожної опори і вмикали ліхтарі. В Ужгороді навіть на честь такого ліхтарника – дяді Колі було встановлено скульптурку на перетині вулиць Волошина і Корзо. Прототипом послужила реальна людина – Микола Дерев’янко. Він жив дуже бідно, але був дуже освіченим і всебічно обізнаним. Завжди носив за собою портфель із газетами та книгами. Казали, що має три вищі освіти. Протягом певного часу (ще 50-60 років тому) він вмикав у місті на ніч неонову рекламу на магазинах. На жаль, у Хусті пам’ять про жодного ліхтарника не збереглася.
Зараз ми не можемо уявити свого життя без світла. Воно стало невід’ємною частиною нашого життя. Це – і гаджети, і побутова техніка і навіть зарядка електромобілів. Утім вуличне освітлення у Хусті вимагає кращого. Ліхтарі світять тьмяно і їх недостатньо. В Ужгороді на Петефі, набережній Незалежності, для прикладу, вночі видно, наче вдень.
Нагадаємо, що «Sirius» із Хуста здобув перемогу на обласному фестивалі, а також, що Закарпатська майстриня волонтерить і підтримує ЗСУ
Вас може зацікавити: Рідні просять підписати петицію про присвоєння звання Героя Анатолію Білецькому