Державна реальна гімназія. ВІДЕО
Державна реальна гімназія. ВІДЕО. Якщо Хустський ліцей імені Магули раніше був в’язницею, Хустська СШ №6 – Окружним судом, то Хустська СШ №1 завжди була виключно навчальним закладом. І зводилася вона, як гімназія. Історія цієї учбової установи дуже цікава. Найбільше відомо про неї те, що там у 1939 році проходив Сойм Карпатської України, через що школа й носить зараз ім’я її президента Августина Волошина. Але побував свого часу у школі ще один президент – Віктор Ющенко. Відвідав він навчальний заклад у 2009 році у рамках візиту на Красне поле до подій 15 березня.
Тож які спеціалізовані аудиторії були у школі, побудованій чехами? Коли відкрилася гімназія і хто її очолив? Чому там працював єдиний у місті ліфт і чи діючим він є сьогодні? Якою була стипендія у кращих учнів?
Коли запрацювала гімназія?
Офіційне відкриття зведеної за проєктом архітектурного бюро — Їндржиха Фрейвальда та Ярослава Бема Державної реальної гімназії відбулося 17 листопада 1934 року. Але із 1921 року, рішенням Міністерства освіти і шкільництва Чехословаччини, гімназійні класи запрацювали у приміщенні горожанської школи, яка знаходилася там, де зараз квартирує спецшкола для дітей із вадами слуху. Загалом гімназійні корпуси були розкидані по місту. Скажімо, гуртожиток був на місці дитсадка на тодішній вулиці Жатковича, а зараз – Волошина.
З кожним роком число класів збільшувалося, тож для гімназистів потрібно було орендувати додаткові приміщення, а заняття проводити у дві зміни. Окремі краси знаходилися у будівлі греко-католицької школи. Із відкриттям нового корпусу на тодішній вулиці Красній (зараз – Карпатської України), побудованого у єдиному архітектурному комплексі з Чеським кварталом у стилі конструктивізму, питання з класами вирішилося. Чехи прагнули охопити освітою якомога більше дітей, тож у ті часи інтенсивно відкривали школи та вважали питання науки одним із першочергових.
Що вивчали діти
Уже в перші роки роботи гімназії там створили профільні кабінети: фізичний, хімічний, природничий, математичний, залу для малювання, історико-географічний, гімнастичний. Були також дві бібліотеки – для учнів та для вчителів. Учительська нараховувала 588 книжок, учнівська – 281. Але вже на 1940 рік у вчительській бібліотеці було 1015 книг, а в учнівській -537 підручників.
У навчальному закладі викладалася музика, гра на інструментах, навіть Закон Божий. Але уроки проводили різні духівники, а не один. І це було справедливо, бо наш край завжди був строкатим як у етнічному плані, так і в релігійному. Отже, працювали з дітьми православний, католицький священники, протестантський пастор та юдейський рабин.
Був у гімназії і літературний гурток. Велике значення приділялося вивченням мов. Окремими дисциплінами були латинь, чеська, рідна мова, після 1939 року – угорська та інші мови. Усі вчителі мали вищу освіти, були випускниками Празького, Будапештського, Київського та інших університетів.
Ліфт
Але для чого чехи побудували у школі ліфт? Адже вона має всього три поверхи? Між іншим, він є донині, просто не працює, бо в цьому немає потреби.
Насправді ліфт був службовим і використовувався для доставки на різні поверхи вугілля, аби добре обігріти класи і при цьому не забруднювати сходи та коридори.
Ліфтова шахта навіть зараз має надійний вигляд, хоч сам ліфт і не функціонує.
Що було у школі
Крім тематичних аудиторій та спортивної зали школа мала і різні інші кабінети та загалом хорошу матеріально-технічну базу.
У приміщенні гімназії знаходилася чотирикімнатна квартира директора, кімнати для обслуговуючого персоналу.
Були також гардеробна, вчительська, кімната секретаря, директорська канцелярія, архів, професорська кімната, приймальня для батьків учнів, робоча кімната для професорів, туалетні кімнати для вчителів, а також для хлопців та дівчат.
Площа двору становила 2400 кв.м і 624 кв.м.; сад – 608 кв.м.
3 24 вересня 1938 р. і до 25 квітня 1939 р. гімназія працювала з перервами у зв’язку з політичними подіями у нашому краї. Згодом вона стала угорською королівською гімназією, а в радянські часи середньою школою номер один.
Цікаво, що кращі учні гімназії мали навіть стипендію та матеріальну допомогу із декількох джерел. Зокрема, як пише Таміла Висіцька, у книзі «Хуст: минуле та сучасне», у 1939/1940 роках стипендію ім. Міклоша Горті по 200 пенгів діставали Василь Сабо – 7 кл., Гільда Такач 5 кл. Стипендію із фонду для дітей державних службовців по 100 пенгів одержали учениці 5 кл. Марія Медведь, Йолана Баранзович, Єлизавета Гергардт.
Сойм Карпатської України
Загалом Карпатоукраїнські події – окрема тема, але було б несправедливим не згадати про них у контексті шкільного життя. Нині в Хустській СШ №1 є навіть музей історії з акцентом на добу Карпатської України, створений вчителькою Оленою Алексик.
А тоді, у далекому 1939 році, 15 березня, саме тут зібралися делегати Сойму. Чому не в урядовому будинку? Причина банальна – там не було достатньо місця, а спортзал української державної гімназії, як тоді називалася учбова установа, був великим і просторим.
Головою Сойму обрали Августина Штефана, президентом Августина Волошина. Сойм ухвалив закон, який проголошував Карпатську Україну окремою державою, державною мовою визнано українську, гімном – «Ще не вмерла Україна», прапором – синьожовтий, гербом – червоного ведмедя на лівому срібному півполі й чотири сині та три золоті смуги у правому півполі та тризуб з хрестом, практично майже як сучасний герб Закарпаття.
Утім проіснувала держава недовго. Уже 16 березня почалися бої на Красному полі і Угорщина анексувала територію нашого краю.
Перший директор гімназії
Державну реальну гімназію при чехах очолив Василь Сулінчак, професор із Ужгорода. Він був випускником історико-філософського факультету Будапештського університету. Поліглот, володів багатьма мовами. Очолював він гімназію у Хусті цілих 14 років. Цікавився краєзнавством, захоплювався спортом.
З 1935 року був директором Ужгородської гімназії. Після відкриття Ужгородського університету аж до виходу на пенсію працював на катедрі іноземних мов.
Його онук, Олександр Сулінчак є священником Хустської римо-католицької церкви.
А директором Хустської спеціалізованої школи №1 імені Августина Волошина зараз є Олександр Липчей.
Нагадаємо, що Де знаходився Крайовий суд у Хусті і які справи він розглядав, а також, що Готель Pannonia. Втрачений Хуст. ВІДЕО
Вас може зацікавити: Хустські німці і вулиця Німецька. ВІДЕО