Перший критий ринок. ВІДЕО
Перший критий ринок. ВІДЕО. На старих світлинах австро-угорської, чехословацької та угорської доби можна побачити цікаву вивіску на одному з фасадів на вулиці Поперечній. Там знаходився перший у місті критий ринок. Цікаво, що торгівля в Хусті, зокрема, вулична… при цьому кипіла просто поруч. Тож для чого будувався критий ринок? Що там можна було купити? Які цікаві правила торгівлі існували у давнину?
Критий ринок
Коли саме з’явився у місті критий ринок, точно сказати важко. Утім збереглися знімки, на яких видно напис на будівлі угорською та чеською. На деяких з них на вивісці пише “Bazar”, на інших листівках – “Magyar bazar”, тобто, “угорський ринок”.
Діяли подібні заклади і в інших містах: Ужгороді, Мукачеві, Берегові. Їх зводили не просто так, а для того, щоб міські м’ясники та пекарі продавали свою продукцію не в наметах серед вуличного пилу, а в нормальних санітарних умовах. Хоча поруч із цим існували й крамниці, де продавалися як м’ясо та ковбаси, так і випічка. Але крамницю міг відкрити далеко не кожен, а прийти на ринок і продати кілька кілограмів свинини чи смачні домашні булочки, міг багато хто, просто сплативши податок за торгівлю. Щоправда, треба було для цього оформити договір про оренду місця. Але можна було й домовитися з тими, хто там торгував офіційно на постійній основі про збут товарів і після реалізації просто отримати кошти.
Чому відкрили
Загалом вулиця Масарика або Ракоці, сучасна – Карпатської Січі була фактично базарною. Там проходили і ярмарки, і торгували городиною, дарами садів та лісів із давніх давен. При цьому як продавців, так і покупців було чимало, а умови продажу були далекими від ідеальних. Але ця антисанітарія могла негативно вплинути на здоров’я краян. Особливо влітку, коли комахи та спека могли “зіпсувати” якість м’яса. Тож критий ринок фактично був дуже затребуваним місцем, побудованим не просто так. Тим більше, що в ті часи було мало лікарів, а епідемії вбивали велику частину населення різного віку.
Досить собі уявити сморід від гнилого м’яса, а поруч гній, адже продукцію возили підводами, запряженими конями або волами. При такій думці зникає апетит… А ще й поруч жили люди, які б тими запахами мали дихати постійно. Тож у 1900-х роках саме мешканці тієї вулиці звернулися до міської управи з проханням втрутитися у ситуацію й щось змінити. Вважається, що приблизно в ті роки й відкрили у Хусті критий ринок. Зокрема, збереглося фото автора Фогельсанга, опубліковане в 1914 році в німецькому журналі до матеріалу про життя карпатських горян. На знімку видно на передньому плані жінок у гунях, а на задньому – фасад ринку. Отже, на той час хустський критий базар уже працював. Зараз на тому місці майстерня з ремонту годинників, а на другому поверсі – КП «Реклама – Хуст».
Правила торгівлі
Зручні ринкові павільйони вже існували в багатьох містах тогочасної Угорщини. Тож практика критого ринку була не новацією. Торгові приміщення здавалися в оренду і місто від цього мало певний зиск.
Утім така торгівля діяла не як стихійна, потрібно було дотримуватися ряду суворих правил. І головним із них були саме санітарні норми. А саме: м’ясо мало продаватися тільки свіже, а приміщення мало бути сухим і чистим, стіни мали легко митися. На вулиці було суворо заборонено для привернення уваги розвішувати шовдарі, ковбаси та іншу продукцію.
Існувала і орендна плата. Якщо орендар двічі на місяць її не сплачував, у нього без попередження могли відібрати ліцензію і віддати її іншому.
Години роботи теж регламентувалися. Весною і влітку торгували з 5 ранку. Взимку – з 7-ї. Неділя завжди була вихідним. Великі релігійні свята – так само були неробочими.
За махінації – арешт
Цікаво, що за часів Австро-Угорщини криті ринки будувалися виключно в центральних частинах міст. Вони мали мати міцний дах, що захищав від дощу, спеки та снігу, а також досить великі вікна, аби забезпечити вентиляцію та провітрювання. Це дозволяло тримати товари в кращому стані. Це було особливо важливо для продажу продуктів харчування та інших товарів, що потребували захисту.
Покупці не мали права торкатися товару руками. Продавець мав мати спеціальну ложку, якою мав дати можливість спробувати перед покупкою товар клієнту, якщо мова йшла про молоко, сир, бринзу, сметану, масло. За махінації з вагами на дві доби могли посадити до в’язниці. Якщо таке повторювалося більше трьох разів, відбирали ліцензію і торгувати більше людина не мала права. Загортати продукцію можна було тільки в чистий папір. Ніякого целофану чи газет, як зараз…
Як би там не було, у всі часи ринок був важливою складовою життя міста. І хоч минуло більше сотні років отоварюватися на “базарі” хустяни люблять досі..
Нагадаємо, що Де знаходився Крайовий суд у Хусті і які справи він розглядав, а також, що Державна реальна гімназія. ВІДЕО
Вас може зацікавити: Хустські німці і вулиця Німецька. ВІДЕО