Ресторан-кафе Іґнаца Ровта. ВІДЕО
Ресторан-кафе Іґнаца Ровта. ВІДЕО. Про нинішню вулицю Рєпіна, яку в народі досі називають Шмідовою з минулих років залишилося дуже мало світлин. Це був єврейський квартал, який починався від арки, що знаходиться неподалік синагоги, яка ще сторіччя тому називалася Малою Синагогою, оскільки трохи далі була Велика. Там, де зараз місія “Назарет”. Закінчувалася ж вулиця аптекою Калмана Шмідта на вулиці вже Карпатської Січі, а в давнину – Масарика та Ракоці. Батьком вулички був саме Калман Шмідт, який зніс один із одноповерхових будинків, що належали йому і прорізав прохід.
Ім’я Шмідта досі зберігається в народній пам’яті і йому приписують більшість будівель на вулиці Рєпіна. Та це не зовсім так, бо були там і інші заклади, які мали інших господарів. Одним із них був Іґнац Ровт. Він володів затишним і презентабельним закладом харчування у одній із будівель. Тож що це був за кафе-ресторан і що відомо про його ґазду?
Іґнац Ровт
Ровти здавен жили на Закарпатті. Прізвище зустрічалося не тільки в Хусті, але і в Мукачеві. Згідно з переписом 1905 року, у Хусті мешкали дві родини Ровт – Мор на Торговичній та Пийтер на Митній. Зараз – це район Волошина. Пийтер був багатим землевласником. Мав двох синів, Іґнац був одним із них. Саме він, у 1930-х роках, за Чехословаччини, розгорнув у місті непоганий бізнес.
Володів він, зокрема, магазином мануфактурних товарів у підвальному ряду “Коруни” та двоповерховим закладом харчування на Тиршовій вулиці. Таку першу назву мала Рєпіна.
На жаль, життя більшості членів родини Ровт трагічно обірвалося у таборах смерті під час Другої світової війни. Утім декому поталанило вижити і емігрувати до США. Тож теоретично нащадки багатої сім’ї вихідців із Хуста є. Проте невідомо, чи вони є прямими потомками саме Іґнаца, чи його брата.
Кафе-ресторан
У мережі можна знайти фото, на якому видно вивіску закладу Ровта із вказівником. Вважається, що зроблено його у 1941 році. Але насправді це міг бути 1939 або 1938 рік. По-перше, у 1941 році вже тривала Друга світова війна і єврейське населення зазнавало утисків. У підприємців, які мали заклади у центральній частині міста, відбирали ліцензії. По-друге, написи на закладах зроблено двома мовами – чеською та угорською. А така лояльність до тих, хто не володів угорською, зустрічалися тільки за чехів. Із 1939 року, коли Хуст опинився у складі Угорщини, такого вже не було, усі написи мали бути виконані угорською мовою.
Тож Іґнац Ровт мав на першому поверсі простору кав’ярню, куди відпочити, випити чогось міцного чи гарячого могли зайти всі бажаючі. На другому ж поверсі, там, де зараз квартирує Хустська публічна бібліотека і трохи далі, де наразі приватне помешкання, був елітний ресторан. Він вважався одним із кращих у Хусті.
Чим був цікавий заклад
У ресторані вечорами грали музиканти. Але крім штатних музик там давали концерти і заїжджі, яких запрошували до певних подій. Можна було і смачно поїсти, і потанцювати, і вийти на один із балконів подихати свіжим повітрям. На вікнах були масивні штори із дорогих тканин. Підлогу було викладено паркетом.
Меблі Ровт замовляв натуральні, дерев’яні. Це були м’які стільці та овальні столики. Атмосфера в ресторані була загалом особливою, а рівень обслуговування високим. Там збиралася переважно місцева еліта і туди запрошували найбільш поважних гостей, навіть приймали міжнародні делегації. Бідне населення в ресторан Ровта не ходило, бо ціни були високими, але виправдано, бо готували там дуже смачно.
А от кафе було страшенно популярним серед усіх краян. Там і ціни були нижчими, і вигідне розташування грало господарю на руку. У кав’ярні можна було і випити, і закусити, і одночасно відпочити. Працівники магазинів та салонів, що знаходилися неподалік, постійно ходили туди кавувати. Також там можна було випити какао, алкогольні та безалкогольні напої, з’їсти тістечко. У кав’ярні був навіть більярдний стіл. Клієтів обслуговували лише чоловіки.
Із приходом у наш край радянської влади усі приватні заклад було націоналізовано. Нині на вулиці Рєпіна хоч і процвітає бізнес, але вже не тих господарів, які ці будівлі зводили і які в них вклали не тільки чималі кошти, але й частинки самих себе.
Нагадаємо, що Де знаходився Крайовий суд у Хусті і які справи він розглядав, а також, що Державна реальна гімназія. ВІДЕО
Вас може зацікавити: Хустські німці і вулиця Німецька. ВІДЕО