Чеський колоніальний магазин Благоміра Вана. ВІДЕО
Чеський колоніальний магазин Благоміра Вана. ВІДЕО. За часів Чехословаччини до Хуста приїхало чимало чехів, аби будувати дороги, адмінбудівлі, житло та багато іншого. Були й такі, що відкривали в нашому краї бізнес. Здебільшого це були книжкові магазини, взуттєві крамниці, салони краси. Серед чеських підприємців, які перебралися до Хуста був і Благомір Вана (Blagomir Váňa).
Він відкрив у місті магазин колоніальних товарів на тодішній Бенешевій площі, сучасному Майдані Незалежності. Знаходився торговий заклад поруч із Кирило-Методіївським собором. Зараз там приватне помешкання та магазин із супутниковими антенами.
Тож що то були за колоніальні товари? Що можна було придбати у крамниці?
Що за колонія?
Сьогодні для нас слово «колонія» звучить, як поневолена територія. А в Чехословацьку добу воно мало геть інше значення. Наприклад, чеські квартали в Ужгороді та Хусті називалися Масариковими колоніями. На честь Томаша Масарика, президента Чехословацької республіки. У цьому випадку «колонія» означала поселення. Тобто, це було власне компактне поселення переселенців із Чехії, яке жило в окремому районі і зберігало власні мову та традиції.
А от що таке колоніальний магазин? Фактично то була крамниця, у якій продавали товари, привезені з інших частин світу. За часів Австро-Угорщини та Угорщини такі заклади торгівлі називалися магазинами мануфактурних товарів. Тобто, практика для наших краян була не новою, призначення крамниць було незмінним, змінювалися тільки назви та власники.
Чим торгував Благомір Вана?
Передусім тим, що не вирощували та не виготовляли на території тогочасної Чехословацької республіки. У основному це були кава, сіль (морська, гавайська), цукор, спеції, різні прянощі.
Заморські товари користувалися успіхом, бо рівень життя населення трохи покращився, у більшої кількості людей уже була робота, а відповідно – вони мали гроші і стали більш платоспроможним.
Крім того, рівень обслуговування був хорошим. Благомір встановив у крамниці навіть патефон, аби музика піднімала клієнтам настрій. Був у невеличкому за розмірами магазині і великий настінний годинник, і багато дзеркал для візуального розширення інтер’єру. Чехи завжди вирізнялися практичністю та продуманістю. Усе мало бути гарно, скромно, без зайвих «понтів», але практично і затишно.
Оскільки скуштувати смаколики хотілося всім, можна було купити їх небагато, всього кілька грамів. Для зважування продукції в крамниці були різні ваги. Прилавок та полиці були натуральними, дерев’яними.
Сам магазин вважався бакалійним, тобто продуктовим. Але можна було в ньому придбати і кружки для чаю та чайники.
Тютюн і шоколад
Фактично до колоніальних товарів відносився і тютюн. У ті часи паління не вважалося чимось поганим. Палили навіть деякі жінки. Не кажучи вже про солдатів всіх армій, які в різні часи були на території нашого краю. Під час археологічних розкопок на руїнах Хустського замку у 2019 році, які проводив професор УжНУ Ігор Прохненко, було виявлено люльки вояків різних років. І залежно від того, яка в солдата була люлька, або як казали колись, піпа, можна було визначити його звання, а відповідно і статки.
Утім не весь тютюн у Чехословацьку добу в нас був привозним. Адже відомо, що у Мукачеві ще в 1898 році запрацювала тютюнова фабрика і на околицях міста інтенсивно вирощували тютюн. Перші закарпатські цигарки виготовляв Ервін Шенборн. І робив він це у промислових масштабах. Зокрема, у 1908 році на східній окраїні Мукачева функціонував цілий комплекс будівель із виготовлення тютюнової продукції.
Але все ж був у нашому краї і тютюн, який експортувався з інших країн. Його продавали саме в таких колоніальних магазинах. Зараз цигарки теж реалізовуються між продуктами у супермаркетах, тільки ніхто не помічає які з них вітчизняні, а які ні.
Ще одним топ-продутом було какао і головний виріб із нього – шоколад. Загалом за чехів у нас запрацювало багато кондитерських. Вони були практично в кожному містечку. У Хусті, наприклад, однією з найбільш популярних був солодкий заклад Вацлава Траксмандля. І какао для своєї випічки він купував саме у земляка Благоміра Вана.
Що ж стосується цукерок, то збували там і льодяники, і сам шоколад. Везли його навіть із Америки, зазвичай через посередників, заробітчан, які виїхали за океан раніше і вже налагодили там як життя, так і зв’язки. Але найбільше в нас солодощів усе ж продавалося із Німеччини та Іспанії.
Можна було купити у крамниці і екзотичні фрукти… які пізніше, за радянських часів, були страшним дефіцитом – цитрусові, банани, а також горіхи – фісташки та арахіс.
Проіснував магазин із 1924 до 1939 року. Наразі знайти сліди нащадків Благоміра Вана не вдалося. Але відомо, що коли Хуст опинився під владою Угорщини, він повернувся до Чехії.
Сучасність
Зараз у будівлі на цьому місці знаходиться магазин «Світ антен» Дмитра Тарканія. Крім власне супутникових антен у ньому продаються телевізори, приставки TV-2, пульти та багато іншого. Ось якими згадками про будинок ділиться директорка Закарпатського обласного театру драми та комедії Олеся Чепелюк:
«Це дім мого дитинства, тут я народилась і прожила більшу частину свого життя, – наголошує вона. – До речі, у 90-х роках у цьому будинку (ще задовго до створення магазину «Світ антен») моя мама, Олена Тарканій, як дикторка першого телебачення в Хусті «Карпати», записувала телепередачу «Зичимо… Бажаємо… Вітаємо…». Батько – Дмитро Тарканій – був співзасновником і технічним директором студії та відеооператором. Зйомки відбувались просто в нашій вітальні, у якій мама облаштовувала спеціальний атмосферний куточок-студію.
Ми з братом, засинаючи, спостерігали за цим дійством просто з-під ковдри, лежачи на двоярусному ліжку. Вже пізніше телерадіокомпанія «Карпати» переформатувалась у «РТК-Хуст», де записи здійснювались вже у студії».
Отже, замість магазину колоніальних товарів сучасний магазин техніки. Замість площі Бенеша в минулому Майдан Незалежності нині. Усе в місті змінюється, адже час невпинний. І ми повинні знати минуле, щоб творити майбутнє.
Нагадаємо, що Де знаходився Крайовий суд у Хусті і які справи він розглядав, а також, що Державна реальна гімназія. ВІДЕО
Вас може зацікавити: Хустські німці і вулиця Німецька. ВІДЕО