Остап Віцинський. Людина, що підняла медицину в Хусті на новий рівень
Остап Віцинський. Людина, що підняла медицину в Хусті на новий рівень. Є люди, які назавжди залишили слід у історії нашого краю. Одним із таких був заслужений лікар України Остап Віцинський. Він був не просто хірургом, що рятував людські життя, але й чудовим менеджером, який дуже багато зробив для медицини. Інформаційне видання Нова Свобода запроваджує нову рубрику – Постаті. Це – про людей, які залишили слід у серцях інших, які справами довели, що неможливого немає.
Лікар від Бога
Остап Віцинський прийшов у медицину не тому, що це було престижно, а дійсно за покликом серця, бо бачив себе рятівником людей і хотів допомагати хворим.
«Він народився в м. Гусятин, що на Тернопіллі в 1931 році. Після закінчення середньої школи вступив на медичний факультет УжДУ, який закінчив у 1957 р. За розподілом був направлений у гірське село Драгово на Хустщині головним лікарем. Тут і розпочалася його медична епопея, яку він творив разом із такими ж молодими ентузіастами лікарями. Одружився з Ганною Василівною, лікарем стоматологом, і вже разом молоде подружжя невтомно трудилося, дбаючи про здоров’я драгівчан і навколишніх сіл. За їх свідченням, з перших кроків своєї роботи Остап Петрович зарекомендував себе уважним, чуйним, турботливим лікарем, дуже простим у поводженні з людьми. Про цей період часу Борис Гвардіонов написав нарис «Щедрість серця людям», який вийшов із друку в 1963 році. У цьому гірському селі сам, і в співпраці з І.В. Берецом провів він свої перші хірургічні операції», пише про нього Богдан Лужецький у книзі «Історія Хустської медицини у фотографіях» (співавтором видання виступив і Віктор Віцинський).
Відтак автор додає: «Авторитет лікаря невпинно зростав, бо зростала його професійна майстерність. У 1963 році йому запропонували очолити Хустську ЦРЛ. З тих пір він керував нею 32 роки половину свого короткого, але такого яскравого життя. Висока професійна майстерність поєднувалася у цій людині з простою людяністю, порядністю, діловими якостями. За час його керівництва Хустська ЦРЛ тоді була однією з кращих на теренах СРСР. Сюди приїжджали вчитися лікарі з інших районних лікарень країни. Бо, у той час, ми мали і що показати і чому навчити».
Від бараків до сучасної медичної установи
Остап Петрович Віцинський був заслуженим лікарем України, який зробив значний внесок у розвиток медицини на Закарпатті.
Протягом тривалого часу він не просто очолював лікарню, а підняв медицину з колін до істотно нового рівня, допомагав практикуючим лікарям та завжди співпереживав хворим.
Справа в тому, що лікарні, як окремого лікарського закладу, на відміну від Ужгорода та Мукачева Хуст не мав довго. Допомогу населенню надавали у бараках (на вулиці Пирогова), ще облаштованих під палати ще за часів Чехословаччини. Тож Остап Віцинський, можна сказати, побудував абсолютно нову лікарю на вулиці Франка з нуля.
А точніше – під його керівництвом у 1970 році було зведено основний корпус лікарської установи, у 1982 – поліклініки та в 1989 році – терапевтичний.
Також за його ініціативи було зведено нові дільничні лікарні у Вишкові, Горінчеві, Драгові. Амбулаторії – в с. Копашнево, Н.Селище, Велятино, Стеблівка.
Крім того
У 1980 році О.П. Віцинському за значні заслуги було присвоєно звання «Заслужений лікар України»
У 1995 році, завдячуючи його зусиллям, наполегливості та хорошим організаторським здібностям було побудовано повністю новий 5-ти поверховий корпус пологового будинку. На жаль, він простояв «сиротою» 35 років… аж до сьогодні. А зараз просто розпадається…
У 1995 році, коли лікарям не виплатили зарплату понад 4 місяці, перед Новим роком і Різдвом через кризу і байдужих чиновників – чуйне серце Остапа Петровича не витримало і перестало битися. Не зміг пережити ситуацію, що склалася, бо вирізнявся відповідальністю перед колективом. Відтак його не стало на 63-му році життя, у 1995 році.
Хоч Остап Віцинський відійшов у засвіти, але шана і пам’ять про нього залишилася у серцях вдячних людей. Йому досі дякують за його працю хірурга, за знання і організаторські здібності в розбудові лікарняної інфраструктури району, яка на той час була визнана кращою в Україні серед малих районних громад!
Справу продовжили діти
І син, і донька лікаря пішли стопами батька. Тут варто знову ж таки процитувати видання «Історія Хустської медицини у фотографіях»
«Усе життя підтримувала і активно допомагала чоловікові у всіх його починаннях вірна дружина Ганна Василівна. Лікарську династію продовжили діти і внуки, – наголошується у книзі. –
Син Віктор Остапович лікар-хірург гідно продовжив справу батька, трудячись у медицині уже більше 40 років. Невістка Ганна Василівна досвідчений лікар-кардіолог (як і її покійна мама Бонь Ганна Іванівна). Не відстає від рідних і внучка Ганна Вікторівна лікар-кардіолог, яка теж зарекомендувала себе добрим і вмілим спеціалістом.
Дочка Остапа Петровича Ольга Остапівна, педагог за освітою, теж деякий час викладала предмет біологію в Хустському медучилищі, завжди разом зі своєю сім’єю всіляко підтримували батька в його роботі, дбаючи про розвиток медицини Хустщини.
Як бачимо, справу батька гідно продовжує на закарпатській землі династія лікарів Віцинських».
Варто додати, що донька Лікаря з великої олітери впродовж 15 рокеів навчала і виховувала майбутніх медиків, як педагог та класний керівник.
Ім’я увічнено назавжди
Нині центральна лікарня в Хусті носить ім’я Остапа Віцинського.
17 червня 2010 року, з нагоди Дня медичного працівника, на вході до лікувального корпусу медичної установи був встановлений горельєф з меморіальною таблицею, присвяченою пам’яті головного лікаря Хустської районної лікарні, що керував закладом з 1963 по 1995 роки, Заслуженого лікаря України, Остапа Петровича Віцинського.
Автором цієї ідеї виступила Хустська районна організація профспілки працівників охорони здоров’я. Горельєф виготовлений з бронзи на чорному граніті скульптором Корж Б.В. з таким текстом:
«ЛІКУВАЛЬНИЙ КОРПУС ЗВЕДЕНО В 1970 РОЦІ ЗА УЧАСТІ КОЛЕКТИВУ МЕДИКІВ ТА ГОЛОВНОГО ЛІКАРЯ – ЗАСЛУЖЕНОГО ЛІКАРЯ УКРАЇНИ – ВІЦИНСЬКОГО ОСТАПА ПЕТРОВИЧА».
На фото: онучка заслуженого лікаря України Остапа Віцинського Антоніна Коломієць і зять Мирослав Чепка біля барельєфу.
Нагадаємо, що Де знаходився Крайовий суд у Хусті і які справи він розглядав, а також, що Державна реальна гімназія. ВІДЕО
Вас може зацікавити: Хустські німці і вулиця Німецька. ВІДЕО