Фабрика солом’яних капелюхів у Хусті. ВІДЕО
Фабрика солом’яних капелюхів у Хусті. ВІДЕО. Хуст, можна сказати, здавен був капелюшною столицею Закарпаття. Та якщо про фетрові головні убори, які виготовляють у місті досі, знають усі, то мало кому відомо, що колись тут діяла фабрика солом’яних капелюхів. Її продукція користувалася великим попитом далеко за межами нашого краю — у міжвоєнний період солом’яні капелюхи були затребуваними в усій центральній частині Європи. Колоп, клебаня, бриль, кресаня… Як лише не називали люди головні убори…
Але де знаходилася фабрика? Кому належала? Яку продукцію виготовляли у її стінах і що пропонував магазин при виробництві?
Що відомо про господаря
Ґаздою закладу був Калман Фрейдман. Йому належав готель «Central», гуртівня вина на вулиці Тихій і фабрика з виробництва чоловічих солом’яних капелюхів та кепок.
Адреса, як вказано у бізнес-довідниках за 1930–1938 роки: Поперечна, 1. Телефон — 60. Тобто заклад розміщувався у підвальному ряду, або, як це називається нині, на першому поверсі готелю. Там же працював і магазин, де можна було придбати продукцію безпосередньо від виробника.
Цікаво, що в одних довідниках і адреса готелю, і фабрики фігурує як вулиця Масарикова (нині — Карпатської Січі), а в інших — як Поперечна. Фактично мова не про різні, а про один заклад — просто спочатку центральний вхід був ближче до центральної вулиці, а потім уже посередині готелю.
Калман Фрейдман був заможною людиною, яку поважали у місті і знали практично всі. Його доля склалася непросто: через політичні обставини він утратив майно. Проте під час Голокосту вижив — серед жертв нацистського режиму його ім’я не фігурує. Подальша доля підприємця, на жаль, наразі невідома.
Що виготовляли на фабриці
Основу виробництва становили чоловічі солом’яні капелюхи. У міжвоєнний період такі головні убори були невід’ємною частиною літнього гардероба — як міського інтелігента, так і заможного селянина чи службовця.
Для виготовлення використовували:
пшеничну солому — традиційний і найдоступніший матеріал;
житню солому, більш гнучку і світлішу;
імпортовану тонку соломку типу panama (плетену з пальмового волокна), якщо йшлося про дорожчі моделі;
лляні та бавовняні стрічки для оздоблення;
підкладки з тонкої тканини або шкіряні вставки для комфорту.
Солому спершу сушили, вибілювали, розпарювали, після чого заплітали у стрічки. Далі стрічки зшивали по спіралі, формуючи тулію та криси. Це часто виконували вручну — іноді навіть жінки вдома, здаючи заготовки на фабрику. Після цього капелюхи пресували у спеціальних формах, надаючи їм остаточної форми.
Кепки — зручна альтернатива
Окрім капелюхів, фабрика виготовляла і кепки. Вони були особливо популярними серед молоді, робітників, водіїв, залізничників.
Асортимент міг включати:
плоскі кепки (типу newsboy cap),
легкі літні кепки з солом’яними вставками,
комбіновані моделі з текстилю та соломи,
спортивні варіанти для активного відпочинку.
Кепки коштували дешевше за капелюхи, тому були доступнішими для ширшого кола покупців.
Асортимент фабрики і магазину
Магазин при фабриці місцевим клієнтам пропонував:
класичні солом’яні капелюхи з прямими або злегка загнутими крисами;
канотьє (жорсткі солом’яні капелюхи з пласким верхом);
панами м’якої форми;
дорожчі імпортні моделі;
кепки різних фасонів;
стрічки та аксесуари для оновлення старих капелюхів;
Фабрика працювала не лише на роздріб, а й на гуртовий збут — адже попит на солом’яні головні убори у 1930-х роках був стабільно високим у всій Чехословаччині та сусідніх країнах. Крім того, продукція імпортувалися до Праги, Кошице, Будапешта, Відня.
Підприємство Фрейдмана вже мало швейні машини та преси, але значна частина процесу залишалася ручною. Саме тому кожен капелюх мав певну індивідуальність, навіть у серійному виробництві.
Капелюх у 1930-х роках був невід’ємною частиною гардеробу
Чоловік без капелюха у місто в ті часи практично не виходив — головний убір був не лише захистом від сонця, але й ознакою статусу та вихованості. Саме тому фабрика у Хусті мала всі шанси процвітати: попит формувала сама культура того часу.
Тож солом’яні капелюхи у 1930-х роках були частиною великої модної індустрії Центральної Європи. Хуст, розташований на перетині торгових шляхів, мав вигідне географічне положення. Наявність готелю, гуртівні вина і фабрики в одних руках свідчить про підприємницьку далекоглядність Калмана Фрейдмана.
Його справа поєднувала моду, ремесло і торгівлю. І хоча політичні бурі ХХ століття зруйнували цей світ, пам’ять про фабрику солом’яних капелюхів залишається ще однією цікавою сторінкою історії Хуста — міста, яке справді можна назвати капелюшною столицею Закарпаття.
Нагадаємо, що Де знаходився Крайовий суд у Хусті і які справи він розглядав, а також, що Готель Pannonia. Втрачений Хуст. ВІДЕО
Вас може зацікавити: Хустські німці і вулиця Німецька. ВІДЕО