Хустська тюрма. ВІДЕО
Хустська тюрма. ВІДЕО. Місце, від якого віє холодом і страхом, а по шкірі ніби пробігає мороз. Там проводили допити засуджених, навіть страчували тих, кого вважали винними.
Хустська в’язниця, або тюрма. Цю моторошну локацію колись люди намагалися обійти… десятого дорогою… Хоча вона знаходилася прямо в серці міста… Звідти доносились крики, стогони, підлога була омита сльозами і кров’ю… До послуг в’язнів був священник для останньої сповіді… Але прав вони не мали жодних. Була в тюрмі їдальня, де готували їжу, були кімнати для допитів та катувань, камери, кабінети для персоналу, лазня… і… місце страти…
Тож що відомо про в’язницю у Хусті? Де вона знаходилася, до якого часу працювала? Хто її побудував?
Де шукати
На вулиці Корятовича прямо біля римо-католицького костелу свого часу знаходилася тюрма.
Börtön… або в’язниця… була в Хусті із давніх часів, адже місто з 1329 року було королівським, мало власну фортецю, магдебурське право, особливі привілеї, які вирізняли його з-поміж інших населених пунктів. Хуст контролював соляні шляхи і вважався важливим стратегічним центром. Тож були, відповідно, тут і різні злочинці. Сіль, яку називали білим золотом і яка давала в королівську казну чималі надходження, дорогою з Солотвина злочинці періодично намагалися поцупити. Часто їх знаходили, затримували, притягали до відповідальності. Тож питання про побудову в’язниці стояло гостро. Утім де знаходилися перші у місті тюрми, невідомо. Нині ми знаємо лише про одну із них, яка знаходилася у приміщенні, де зараз квартирує Хустський багатопрофільний ліцей імені Магули.
Хто будував
Звели в’язницю, між іншим, архітектурно неймовірно цікаву і стильну як на ті часи, чехи. Відкрилася вона у 30-х роках ХХ сторіччя, коли наш край входив до складу Чехословаччини. Для практичності її розмістили поруч із Окружним судом, який знаходився там, де зараз шоста школа. Там же квартирувала й прокуратура. Із подвір’я суду був прохід, через який вели засуджених прямо до в’язниці. Це було практично для представників силових відомств, адже дійство відбувалося ізольовано, подалі від сторонніх очей. А неподалік у маленькому дворику прямо страчували тих, кого вважали винними. Розповідають, що їх виводили і наказували пройти до стіни, на якій були встановлені бутафорні двері, хоча насправді за ними нічого не було. І прямо біля тих дверей у в’язнів стріляли.
Ця ж тюрма існувала і після того, як наш край знову потрапив під угорську владу, і під час Другої світової війни, і не одразу закрилася навіть після приходу комуняк. Аж у 1956 році на базі колишньої тюрми відкрили інтернат, школу переважно для дітей із бідних сільських родин, але яка давала дуже якісні знання і практично путівку до вищих навчальних закладів найбільш обдарованим учням. Із 1991 року школа стала гімназією-інтернатом.
Сучасна школа
Зараз це – багатопрофільний ліцей, що носить ім’я першого директора – Івана Магули. Учбова установа досі залишається однією з кращих не те що в місті, а в області. Серед її випускників багато науковців, представників різних професій.
А самі учні постійно є переможцями різноманітних конкурсів та олімпіад. Ліцеїсти займаються у профільних аудиторіях, мають спортзал, актову залу, їдальню, спальний корпус, а сама школа добре матеріально забезпечена. Очолює заклад Мирослав Шкробинець,
Про тортури
Аби розуміти, що коїлося в тюрмі, варто коротко процитувати уривки з книги Степана Папа «Велика боротьба», у якій розповідається про події 1939 року.
Отже, він пише:
«Уже два тижні, як я сиджу в Хустській тюрмі. Перші три дні ув’язнення мене нічого не питають. Ув’язнених багато і не встигають їх переслуховувати, ліпше сказано – перебивати. Через три дні мене кличуть на допит. Привели мене до тюремної канцелярії. Переді мною три терористи. Нічого не питають, нічого не записують. Один приступає і з боку несподівано вдаряє мене в обличчя. Мені в голові гудить. Другий б’є куди попало і при тому говорить: «Ти чому ходив до чеської школи?»
«Терористи ловлять мої руки і гумовими палками починають бити по руках, руки напухли, посиніли, потім на них набігли червоно-сині смуги, спухли й стали, мов колоди, а далі я вже не відчуваю, що маю руки… Другий терорист скочив до мене, ричачи, мов звір, вхопив за волосся, почав бити моєю головою об стіну, потім руками по голові… Я ще все стояв на своїх ногах… Удари падали на голову, груди, боки… Зразу вчув я удар чимсь твердим під ліве око – і я вже лежав на землі… Я отямився, коли з підлоги стирали мою кров…
Мене ввели в камеру-одиночку. Я весь мокрий, а сорочку на мені можна б вижимати. Три дні я лежав на дошках у гарячці. Мої руки страшно важкі. Великі, напухлі, червоно-сині. Що діялось в тих днях, не знаю. Пам’ятаю, що я кілька разів важко піднімався з дощок, що на них я лежав. У куті стояв глечик з водою. Важко долонями рук підіймаю його і довго п’ю з нього воду…»
Терористами автор називав жандармів. Також він зазначив, що у той період хустська в’язниця була труною. Варто тільки додати, що згодом катувальні методи комуняк були не кращими, багатьох вони розстрілювали взагалі без суду і слідства.
Інші злочини
Звичайно, до тюрми в Хусті потрапляли не лише через політичні вподобання. Були у всі часи в нас і справжні злочинці.
Зокрема, широкого розголосу набула справа, коли колишній жандарм разом із професійним грабіжником, який щойно звільнився з місць позбавлення волі, вбили і пограбували листоношу при виїзді з Хуста посеред лісу. Їх відповідно довго виводили на «чисту воду», але врешті-решт самі зізналися у скоєному. У результаті – кожен отримав по 25 років тюремного терміну.
Крім того, у кримінальній хроніці згадуються і випадки, коли ромських жінок жорстоко карали за дрібні крадіжки, скажімо, продуктів на ринку, чоловіків – за поцуплений садовий реманент у сусідів, жінок – за вкрадену курку.
Загалом «загриміти за ґрати» було неважко, а вироки суди виносили доволі суворі.
Нині в’язниці Хуст не має, є тільки слідчий ізолятор у відділку поліції. А колишня тюрма вже настільки просочилася дитячими голосами, що навіть мало хто знає, що колись там було одне з найбільш неприємних місць міста.
Нагадаємо, що Де знаходився Крайовий суд у Хусті і які справи він розглядав, а також, що Державна реальна гімназія. ВІДЕО
Вас може зацікавити: Хустські німці і вулиця Німецька. ВІДЕО