Перукарня Шандора Ембера
Перукарня Шандора Ембера. Перукарське мистецтво – справа не нова. Перукарні в Хусті були дуже давно. Перукарів називали борбілями. Учились вони найчастіше в Будапешті або Празі. І робота ця була неймовірно відповідальною та почесною. Про одну зі старовинних перукарень Хуста ми і поговоримо.
Чим займався борбіль
У давнину (мова про 1600-ті роки) перукар мав уміти не тільки стригти клієнтів. Нерідко йому доводилося виконувати навіть функції медика. Про це, зокрема, збереглося багато записів у різній літературі. Отже, у ті часи борбелі займалися тим, що у своїх перукарнях стригли волосся, брили бороди, мили голови і навіть готували купелі для клієнтів. Але разом з тим могли за проханням і зуб вирвати, і руки-ноги вправити, і цілющу мазь приготувати, і кров задля оздоровлення пустити. Як писав у своїй “Подкарпатскій Русі” Франтишек Габріель, медицина у ті часи була ще в пеленках, послуги дипломованих лікарів коштували дорого, а борбіль робив усе дешево, звісно, якщо до гробу не загнав. Між іншим, саме через такі жорсткі вимоги до професії практично донедавна перукарі працювали завжди у білих халатах, як медики.
На щастя, у перукарні Шандора Ембера зуби вже не видаляли, у місті були лікарі, але фахівці все одно мали вміти і кров зупинити, і надати першу допомогу клієнту.
Перед тим, як приступити до роботи, борбіль мав скласти іспит. На ньому він мав перед комісією з числа досвідчених майстрів довести, що вміє не тільки стригти й голити, але й доглядати за ранами, зробити пов’язки, накласти бандаж, а також змішати мазь для загоювання порізів, ран, опіків.
Що відомо про перукарню Шандора Ембера
При вході у заклад можна було помітити масивну вивіску угорською мовою: “Шандор Ембер. Чоловіча та жіноча перукарня”. Над дверима висів дзвіночок, який сповіщав про те, що хтось зайшов або вийшов.
Який всередині був дизайн, на жаль, дізнатися не вдалося, але відомо, що клієнтів обслуговували у кріслах із хромовими ручками, на підлозі була чорно-біла плитка і довкола багато дзеркал. У ті часи ванни люди вдома не мали, тож багато чоловіків голитись ішли в перукарні. Тож були тут і спеціальні мийки для волосся. У залах лунала грамофонна музика для заспокоєння.
Жінки ж у перукарні не тільки підстригалися, але й робили зачіски, підкручували локони, робили парову завивку, приходили на процедури догляду за обличчям та руками. Між іншим, чоловіки завжди обслуговували чоловіків, а жінки – жінок. Салон ділився на дві частини – окремі зали були для чоловіків та для жінок.
Мати перукарню вважалося почесно, робота добре оплачувалася, а клієнтів ніколи не бракувало. Борбілі завжди мали ще й чайові.
У перукарні люди приходили не тільки за красою, але й обмінювалися новинами, читали газети, клієнтам могли запропонувати навіть напої. Там завжди був аромат кави, ефірних олій та парфумів. Але за бажання пригощали відвідувачів навіть алкоголем.
Де знаходилася
Працювала перукарня Шандора Ембера у 1939-1945 роках. Знаходилася вона під одним дахом із сучасним Ощадбанком (на той час Марамороським) на вулиці Ракоці, а зараз – Карпатської Січі.
Радянська влада, на жаль, знищила весь бізнес… І не тільки у Хусті. Усі перукарні, магазини, корчми, ресторани, готелі перейшли у державну власність, а їхні ґазди залишилися ні з чим.
Нагадаємо, що Де знаходився Крайовий суд у Хусті і які справи він розглядав, а також, що Готель Pannonia. Втрачений Хуст. ВІДЕО
Вас може зацікавити: Хустські німці і вулиця Німецька. ВІДЕО